Кабмін плодить агенції з продажу квот по Кіотському протоколу

Зараз на розгляді в Кабінеті Міністрів України знаходиться Положення про створення вже другої агенції, яка отримає повноваження всієї діяльності з впровадження Кіотського протоколу в Україні. І це при тому, що в Міністерстві охорони навколишнього природного України середовища давно існує відділ супроводу Кіотського протоколу, який фактично виконує всю роботу. Що це – усвідомлення урядом необхідності рятувати клімат планети чи бажання перевести процес продажу квот в більш тіньову структуру?

Офіційно координатором діяльності з впровадження Рамкової Конвенції ООН зі зміни клімату та Кіотського протоколу є Міністерство охорони навколишнього природного середовища. Над ним є наглядова рада – Міжвідомча комісія, очолювана віце-прем’єр-міністром п. Андрієм Клюєвим, а план діяльності міністерства затверджено відповідною постановою. Така інституційна структура дає можливість офіційно запитувати інформацію, плани роботи та звіти по діяльності міністерства, по використанню коштів національного бюджету, а також брати учать в процесах прийняття рішень.

Згідно з проектом нового Положення, що розглядається Кабміном, «Про створення Національного Агентства екологічних інвестицій» (http://www.menr.gov.ua/documents/NAC_AG_EKO_INV.doc) створюється новий орган виконавчої влади, який перетягне на себе всі повноваження з впровадження конвенції зі зміни клімату та Кіотського протоколу в Україні і буде підпорядкований персонально Міністру охорони навколишнього природного середовища. Агенції нададуть низку повноважень, необмежене використання бюджету на виконання цих повноважень, право створення бюджетних підприємств, організацій та установ, право представляти Кабінет Міністрів на міжнародних переговорах – і все це за відсутності будь-якого зовнішнього контролю за діяльністю.

За словами природоохоронних організацій, на жаль, Уряд сприймає реалізацію Кіотського протоколу лише як продаж квот і, в кращому випадку, як схвалення проектів спільного впровадження. Натомість основним зобов’язанням України є впровадження політики зниження викидів парникових газів в секторах енергетики, транспорту, промисловості, сільському і лісовому господарствах.

“Наявність в Україні додаткових квот на викиди парникових газів в рамках Кіотського протоколу виправдовує бездіяльність уряду з їх зниження, а фокусування лише на продаж квот розвиває корупцію”, вважають громадські організації, що займаються проблемою зміни клімату. Якби Україна взяла жорстке міжнародне зобов’язання на обмеження викидів парникових газів, це стимулювало б розвиток в Україні більш чистих відновлюваних джерел енергії, енергозбереження на підприємствах, прискорило б реформування і модернізацію комунальних підприємств та використання біопалив в транспорті. В цілому, від такої політики економіка і населення лише б виграли.

За додатковою інформацією звертайтесь до Ірини Ставчук, Національний екологічний центр України

Irina.Stavchuk[at]necu.org.ua
www.climategroup.org.ua
8 044 494 03 54
8 095 273 26 73

Додаткова інформація:

Робоча Група екологічних неурядових організацій України з питань зміни клімату (РГ НУО ПЗК) діє з 2001р. та об’єднує 16 організацій, а також вчених та експертів. Основними нашими завданнями є сприяння впровадженню кліматоохоронної політики в Україні та проведення освітньої роботи з населенням з питань зміни клімату. Представник РГ НУО ПЗК входить в міжвідомчу комісію із забезпечення виконання Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату, а також був включений в офіційну делегацію України на міжнародні переговори в 2006 році. Більше інформації на вебсайті www.climategroup.org.ua

Текст положення про Національне Агентство Екологічних Інвестицій можна завантажити з сайту Мінприроди за адресою http://www.menr.gov.ua/documents/NAC_AG_EKO_INV.doc

Кіотський протокол є міжнародною угодою до Рамкової конвенції ООН і встановлює обов’язки на зниження викидів парникових газів для розвинених країн та країн з перехідною економікою (країни Додатку 1). В сукупності за протоколом усі країни Додатку 1 повинні знизити викиди парникових газів на 5% від рівня викидів в 1990р. в період 2008-2012 рр.

Яка роль України в вирішенні глобальної проблеми? Україна ратифікувала Кіотський протокол у 2004 році із зобов’язанням не перевищити до 2012 року обсягу викидів, що мала в 1990р. Реальні викиди на 2004 становили лише 45% від обсягу 1990р.

Але навіть з таким зниженням, на 2005 р. за викидами парникових газів Україна входить в двадцятку найбільших забруднювачів планети, несучи певну відповідальність перед світовою спільнотою за негативні наслідки від зміни клімату.

Уряд планує продати до 1мрд 200 млн. тон вуглецевих квот в період з 2008-2012 роки.

Що таке гнучкі механізми Кіотського протоколу?

Країни, що взяли на себе зобов’язання на зниження можуть досягнути їх шляхом впровадження заходів в своїх країнах та додатково вони можуть виконувати проекти в інших країнах, зараховуючи зниження викидів парникових газів собі. Парникові гази носять глобальний негативний характер, тому не має значення де саме відбулися зниження.

Такі проекти називаються (1)«механізмом чистого розвитку», якщо вони виконуються в країнах, що розвиваються та (2)«спільного впровадження», якщо виконуються в інших країнах, що також взяли зобов’язання на зниження викидів за Кіотським протоколом. Такі проекти є економічно вигідними обом країнам: підприємства, що приймають проекти отримують часткове фінансування за рахунок продажу знижень викидів, а країни/підприємства, що купляють мають економічну вигоду, бо на досягнення ще більшої енергоефективності на їх підприємствах потрібно докласти більших фінансових затрат.

(3) Третім гнучким механізмом є міжнародна торгівля квотами. Якщо країна перевиконала свої зобов’язання за Кіотським протоколом і досягла більшого зниження викидів, то вона може продати їх іншій країні. В реальності, країни що мають квоти (найбільше у Росії, України, Білорусі, Польщі, Румунії) досягли їх не за рахунок цілеспрямованої політики урядів, а за рахунок спаду та реструктуризації економіки після 1990 року. Екологічні організації виступають проти продажу таких квот, тому що на глобальному рівні це не призведе до додаткового зниження викидів парникових газів.

Як працюють гнучкі механізми в Україні?

Потенціал механізму спільного впровадження оцінюється експертами в 130 млн. тонн знижень СО2е на рік3 (для порівняння у 2004 році загальні викиди СО2 в Україні становили 425 млн. тонн СО2) із залученням понад 3 мільярдів євро на реалізацію проектів за період 2008-2012 рр. За механізмом спільного впровадження в Україні попередньо ухвалено 52 проекти, але лише 8 отримали остаточне схвалення та вже реалізуються. Зараз ціна 1 тонни СО2 для українських підприємств коливається в межах 4-10 євро. Серед проектів: утилізація шахтного метану, комбіноване виробництво тепла та електроенергії, енергозбереження, розвиток альтернативних джерел енергії, збор метану з полігонів твердих побутових відходів тощо. Нажаль, Міністерство охорони навколишнього природного середовища гальмує процес схвалення проектів, тим самим дискредитуючи весь механізм.

Торгівля квотами наразі в Україні не ведеться. Внутрішня політика країн, що є потенційними покупцями не дозволяє купити „пусті” квоти, а лише зафіксовані зниження викидів парникових газів, що є результатом певних заходів.

Із торгівлею квотами є два великі питання:

  • 1. Чи є покупці українських квот? Із відмовою США та Австралії ратифікувати протокол та невизначеністю Канади у України потенційно є лише два покупці – ЕС та Японія. А от квот на ринку втричі більше, ніж потрібно і перевага надається механізмам спільного впровадження та чистого розвитку.
  • 2. Чи є в Україні проекти на фінансування? Працюючи в умовах ринкової економіки, надання коштів окремим підприємствам лише посилить корумпованість в країні. Як для приватних, так і для державних підприємств вигіднішим є механізм спільного впровадження, бо вартість одиниці скорочення викидів за механізмом спільного впровадження на ринку є однозначно більшою, ніж у пустої квоти.

Що відбуватиметься по завершенню першого звітного періоду Кіотського протоколу і які на Україну чекають майбутні зобов’язання?

Україні потрібно дивитися заздалегідь, бо очевидно, що після 2012 р Україна вже не отримає вільних квот і потрібно починати впроваджувати політику зниження викидів. В травні 2007 на засіданні країн-членів Кіотського протоколу було прийнято рішення, що сукупно країни Додатку 1 (куди входить Україна) повинні взяти зобов’язання знизити 25-40% викидів у порівнянні з 1990 р. до 2020 року.