УКМ

Пропозиції та коментарі до документу „Про участь України у роботі ХІІІ-ї Конференції Сторін Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату та ІІІ-ї зустрічі Сторін Кіотського Протоколу до РКЗК ООН”

03.12.2007

Робоча група неурядових екологічних організацій з питань зміни клімату (РГ НУО ПЗК) позитивно оцінює ініціативу винесення на обговорення в Міжвідомчій Комісії з імплементації Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату основних позицій української делегації для участі в ХІІІ-ї Конференції Сторін Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату та ІІІ-ї зустрічі Сторін Кіотського Протоколу до РКЗК ООН.

РГ НУО ПЗК пропонує в подальшому також включити в практику проведення громадських слухань з позиції української делегації на конференції Сторін РКЗК ООН та Кіотського протоколу.

1. В 2007 році вийшов четвертий звіт Міжнародної групи експертів ООН зі зміни клімату, який надав безперечні докази того, що глобальна зміна клімату вже відбувається і несе серйозні загрози економічного, соціального і екологічного характеру. У вчених вже немає сумнівів, що основною причиною зміни клімату є саме збільшення викидів парникових газів, спричинених людською діяльністю.

В Україні вже спостерігаються негативні прояви глобальних змін клімату: висушені врожаї 2007 року стали однією з причин підвищення цін на продукти, гектари згорілого лісу на Херсонщині, залиті водою містечка на Миколаївщині, знесені дахи будинків на Черкащині і Волині. За статистикою Міністерства надзвичайних ситуацій кількість стихійних лих в Україні в 2001-2005 збільшилася майже вдвічі в порівнянні з 1986-1990 роками. Економічні збитки від стихійних лих в Україні протягом 1997-2004 становили близько 5 млрд. грн.

Пропонуємо додати ці два абзаци до запропонованої урядом позиції.

2. Переговори по наступній міжнародній угоді на зниження викидів парникових газів після 2012 року повинні тривати максимум 2 роки і завершитися в 2009 році.

Найголовнішим питанням на Балі буде прийняття мандату про основні засади, на яких формуватимуться умови наступної міжнародної угоди після завершення першої дії Кіотського протоколу в 2012 році. Так як ратифікація міжнародної угоди триває в середньому 3 роки, то переговори на період після 2012 року повинні закінчитися в 2009 році, щоб було достатньо часу для ратифікації документу урядами та, щоб він вступив в силу одразу після завершення дії першого звітного періоду Кіотського протоколу.

Наша позиція з приводу завершення переговорного процесу до 2009 року співпадає з запропонованою позицією уряду, але потрібно в позиції уряду більш чітко про це вказати. 

3. Переговори по домовленості зобов’язань після 2012 року повинні відштовхуватися від наукових даних про необхідний глобальний рівень зниження викидів парникових газів. Ґрунтуючись на наукових даних Міжнародної групи вчених ООН з питань зміни клімату глобальною метою повинно бути не перевищення середньої температури на 2°С від доіндустріального рівня.

Потепління на 2°С не означає, що негативних наслідків для кліматичної системи не буде. Навіть при утриманні потепління в межах 2°С існують ризики епідемії малярії ті інших інфекційних захворювань серед 90-200 млн. людей, всесвітнє зниження продуктивності в сільському господарстві, збільшення голоду, 662 млн. – 3 млрд. людей зіткнуться з проблемою нестачі питної води, 25-50 млн. стануть біженцями через підняття рівня світового океану і затоплення територій, збільшення стихійних природних лих. Але утримання потепління в межах 2°С попередить незворотні кліматичні зміни, від яких може статися глобальна катастрофа.

Наукові обґрунтування про утримання потепління в межах 2°С було прийнято в позицію Європейського Союзу та Норвегії. Пропонуємо наукові обґрунтування Міжнародної групи вчених ООН з питань зміни клімату також включити в українську позицію. Офіційна позиція України не посилається на жодні наукові дані з того, якою повинна бути глобальна мета для попередження небезпечних змін клімату.

4. Діяти по зниженню викидів потрібно терміново. Для утримання підвищення середньої температури в межах 2°С від доіндустріального рівня глобальні викиди парникових газів повинні почати знижуватися вже протягом наступних 10-15 років.

5. Країни Додатку 1 повинні взяти на себе значні зобов’язання на період після 2012 року. Базуючись на наукових висновках Міжнародної групи вчених ООН зі зміни клімату, країни Додатку 1 повинні взяти сукупне зобов’язання на рівні 25-40% нижче рівня 1990 року до 2020 року.

Ця пропозиція є продовженням рішення попереднього засідання Спеціальної Робочої Групи щодо зобов‘язань зниження викидів парникових газів для країн Додатку Б на наступний період дії Кіотського протоколу, а саме: „глобальні викиди парникових газів повинні бути знижені більш ніж в два рази у порівнянні з 2000 роком до 2050 року” та „сторони Додатку Б Кіотського протоколу повинні взяти зобов’язання на зниження викидів парникових газів на 25-40% нижче рівня 1990 року протягом періоду після 2012 року”.

Запропонована позиція уряду України посилається на глобальний рівень зниження викидів парникових газів на рівні 30-50% до 2050 року, але незрозуміло від якого базового рівня. Така позиція не відповідає останнім рішенням Спеціальної Робочої Групи щодо зобов‘язань зниження викидів парникових газів для країн Додатку Б на наступний період дії Кіотського протоколу (див. абзац вище).

6. Переговори повинні відбуватися на платформі Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату (а не створення нової конвенції або паралельної міжнародної угоди). Наступний період дії Кіотського протоколу або новий протокол до Рамкової Конвенції ООН зі зміни клімату повинен формуватися на базі міжнародних зобов’язань на абсолютне скорочення викидів парникових газів для країн Додатку 1 та абсолютне/добровільне скорочення викидів для країн, що не входять в Додаток 1.

Саме такий підхід змушує країни Додатку 1 впроваджувати політику зі зниження викидів парникових газів та створює ринкові умови для впровадження гнучких механізмів.

Наша позиція з питання прийняття нової угоди на платформі Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату співпадає з запропонованою позицією уряду. Щодо „добровільних зобов’язань”, то вони повинні бути прийнятні лише для країн, що розвиваються, а не для країн Додатку 1.

7. Лише зусиль країн Додатку 1 буде недостатньо для попередження небезпечних змін клімату і тому країни, що не входять в Додаток 1 також повинні докладати зусиль по стабілізації та майбутньому зниженню викидів парникових газів.

Наша позиція з цього питання співпадає з позицією уряду, але перефразована з посиланням на наукове обґрунтуванням.

8. Україна повинна взяти зобов’язання 55% зниження викидів парникових газів від рівня 1990 року до 2020 року. Таке зобов’язання означає стабілізацію викидів парникових газів в Україні, тобто 0% зростання викидів парникових газів в Україні в порівнянні з 2004 роком.

Формування позиції України щодо майбутніх зобов’язань повинно ґрунтуватися не лише на основі економічних прогнозів розвитку держави, а також враховувати такі фактори:

  • Темпи викидів парникових газів залежить не від розвитку економіки держави, а від політики держави в секторах енергетики, промисловості, транспорту, комунального господарства, сільського господарства тощо. Більшість країн Європейського союзу за відповідної державної політики в цих секторах досягають значного економічного росту при стабілізації та зниженні викидів парникових газів.
  • Економічні збитки внаслідок глобальних змін клімату будуть набагато більшими за необхідні інвестиції для впровадження політики зниження викидів парникових газів в Україні. Відповідно, впровадження політики зниження викидів парникових газів потрібно в першу чергу Україні, а не світовому співтовариству.     

    Так, економічний аналіз світових наслідків від глобальної зміни клімату Ніколаса Стерна свідчить про те, що на боротьбу зі зміною клімату людство повинно витрачати до 1% ВВП щорічно, в той час як наслідки від бездіяльності по зниженню викидів парникових газів забиратимуть 5-20% світового ВВП щорічно.

  • Більшість заходів, що Україна повинна впроваджувати для боротьби зі зміною клімату позитивно впливають на економіку України в цілому та на вирішення соціальних та екологічних проблем. Серед них:
      • Енергозбереження сприятиме зменшенню залежності країни від імпортованих енергоресурсів.
      • Розвиток відновлюваних джерел енергії в Україні є необхідним з точки зору вичерпності викопних палив та постійного росту цін.
      • Зменшення спалювання викопних палив та його заміна альтернативними або відновлюваними джерелами енергії сприятиме також зменшенню забруднення атмосферного повітря іншими забруднювачами, що викликають низку хвороб та скорочують життя населення.
      • Вирішення проблеми сміття, зменшення викидів в транспортному секторі, модернізація комунальних підприємств сприятимуть вирішенню низки соціальних та екологічних проблем в країні.
      • Впровадження утилізації шахтного метану, який є причиною частих вибухів на шахтах України. 

Якщо поглянути в минуле, то за статистикою в Україні в період 1998-2004 р.р. при економічному зростанні і рості ВВП до 12% на рік рівень викидів парникових газів тримається на рівні 41-44% від рівня викидів 1990 р.1 Тобто при постійному рості економіки викиди парникових газів майже не збільшуються навіть за відсутності необхідних реформ. Економіка України зараз розвивається в інших умовах, ніж це було за Радянського Союзу – в умовах високих цін на енергоресурси та в умовах необхідності їх ефективного використання для досягнення конкурентоспроможності на ринку. Україна залишається першою в світі за обсягом використаної енергії на одиницю ВВП і має значний потенціал на зниження викидів парникових газів.

Можливо, ваш переглядач не підтримує формату цього зображення.

Рис. 1 Викиди/поглинання парникових газів в Україні 1990-2004 роки.

Можливо, ваш переглядач не підтримує формату цього зображення.

Рис. 2. Прогноз викидів парникових газів в Україні до 2030 року відповідно до сценаріїв розвитку економіки.

В офіційній позиції уряду України пропонується взяти зобов’язання на рівні 20-30% від 1990 року до 2020 року. РГ НУО ПЗК вважає, що таке зобов’язання:

  1. не відповідає науковим висновкам четвертого звіту Міжнародної Групи вчених зі зміни клімату при ООН про необхідність термінових дій по боротьбі зі зміною клімату.
  2. не є політично доцільним для переговорів, бо передбачає ріст викидів парникових газів в Україні на 55-77% від рівня 2004 року.
  3. пропонуючи зобов’язання, потрібно мати його обґрунтування з точки зору прогнозу викидів парникових газів, як-то національна мета до 2020 року досягти певного рівня енергоінтенсивності на одиницю ВВП, національна мета про % електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, % біопалива в автотранспорті тощо.

8. Питання передачі технології на останніх переговорах у Відні вийшли на центральне місце і були наголошені, як важливі, як країнами Додатку 1, так і країнами, що не входять до Додатку1.

Скоріше за все, питання передачі технологій є основним, навколо якого можна буде домовитися про взяття зобов’язань на стабілізацію викидів парникових газів найбільшими країнами, що розвиваються (Індія, Китай, Бразилія). Відповідно, пропонуємо українській делегації приділяти більше уваги розвитку питання передачі технологій під час переговорів та підтримувати максимально конструктивні рішення для досягнення міжнародної угоди, в яку б увійшли найбільші країни, що розвиваються.

Додатково просимо пояснити що означає запропонований в позиції уряду механізм „безперешкодного поширення технологій”. 

9. Ми не погоджуємося, що проекти лісонасадження в Україні є одним з пріоритетних питань для винесення на міжнародні переговори.

Безперечно питання припинення вирубки лісів в Україні та лісонасадження є важливим. Але механізм фінансового стимулювання збереження лісів, що обговорюється на міжнародному рівні відноситься до країн Азії, Африки та Латинської Америки, де швидкими темпами вирубаються тропічні ліси, а ніяк не до України.

Більше того, потенціал зниження викидів парникових газів шляхом лише насадження лісів в Україні незначний. За аналізом програм лісового господарства України найбільш оптимістичним з точки зору відведення земель є заліснення додаткових 2,4 мільйонів гектарів землі. За розрахунками, поглинання СО2 на цих територіях в середньому буде 12 мільйонів тон щорічно (при тривалості життя лісу 80 років)2. Порівнюючи з щорічними викидами України на рівні 425 млн. тон в 2004 році, лише лісові проекти не забезпечать необхідні загальні зниження викидів парникових газів для боротьби зі зміною клімату.   

10. Пропонуємо українській делегації запланувати зустріч з делегацією Європейської комісії щодо методології оцінки потенціалу зниження викидів парникових газів в країні. Україна не подала до секретаріату конвенції жодного звіту з оцінкою потенціалу зниження викидів парникових газів і переговори з вченими НАН України свідчать про брак інформації яким чином виконувати таку аналітичну роботу. Затягування з виконанням відповідного внутрішнього аналізу ставлять під загрозу коректне ведення переговорів.

Саме ЄС на зустрічі в травні 2006 року для зацікавлених сторін запропонував організувати семінар, присвячений методології оцінки потенціалу зменшення викидів парникових газів.
 

1 коментар »

1 коментар

  1. Григорий Разгон Says:

    С моей точки зрения, Киотское соглашение выявило позицию руководства стран мирового сообщества, общественности в совместном решении глобальных проблем. В то же время, вызывает тревогу тот факт, что если процесс потепления идёт в не зависимости от человеческой деятельности, то потраченные усилия заведут цивилизацию в тупик. Ритмы с 10 градусными перепадами средних температур отражены в работах С.В. Путвинским за последние 800 тыс. лет. Поэтому необходимо предпринимать усилия по дальнейшему изучению этого явления природы, в т.ч. независимыми от коммерческих проектов, специалистами. Слишком большая цена ошибочным оценкам. Своё виденье проблемы изложил на://tektonik2007.narod.ru/. С уважением Г.А. Разгон, АР Крым.

Написати коментар

Зверніть увагу: Якщо Ваш коментар одразу після додавання не з'явився, його буде опубліковано протягом певного часу. Немає необхідності публікувати його знову.