УКМ

Модернізація українських підприємств залежить і від рішення у Канкуні

10.12.2010

Україна робить значний вклад в скорочення викидів СО2 в рамках Кіотського механізму, що називають «спільне впровадження». Чи буде цей інструмент й після 2012 року, вирішується нині на Конференції ООН зі зміни клімату.

У мексиканському Канкуні завершується Конференція ООН зі зміни клімату. В ці дні виступають президенти і міністри. Від України мав слово міністр Кабміну Анатолій Толстоухов. У своїй доповіді він наголосив, що Україна робить значний вклад в скорочення викидів СО2 в рамках Кіотського механізму, що називають «спільне впровадження», адже

40% зниження викидів вуглекислого газу від проектів спільного впровадження мають українське походження. Україна готова брати на себе зобов’язання в рамках юридично зобов’язуючої угоди, підтримує збереження 1990 року як базового, збереження гнучких механізмів Кіотського протоколу.

Тим часом, як каже в інтерв’ю Deutsche Welle голова української офіційної делегації на саміті Вадим Сидяченко: «Спільне впровадження – це інструмент, який довів вже свою життєздатність. Ми є лідерами із проектів спільного впровадження та піонерами із проектів в рамках схеми зелених інвестицій, тому одна з наших твердих позицій та пріоритетів – це збереження ринкових механізмів та їх подальший розвиток».

Країни ЄС та Японія виграють разом з Україною

Експертка Національного екологічного центру України і оглядачка переговорного процесу у Мексиці Ірина Ставчук зауважує: «Справа в тому, що для України дуже важливо, аби було прийняте рішення про продовження дії механізму спільного впровадження після 2012 року. Цей механізм дуже активно працює в Україні і в ньому зацікавлені багато промислових компаній, які нарешті навчилися використовувати даний механізм та прагнуть продовжити його дію. Водночас перший період дії Кіотського протоколу завершується, а рішення щодо другого періоду дії Кіотського протоколу досі не прийняте, тому невідомо, чи можна буде використовувати механізм спільного впровадження надалі».

Вона уточнює, що це механізм, за яким підприємство в Україні, приватне чи державне, може досягати скорочень викидів парникових газів, продавати їх та отримувати за одиниці скорочення викидів додаткові інвестиції в модернізацію свого підприємства. Такі скорочення українці зазвичай продають тим країнам, які взяли на себе жорсткі зобов’язання зі скорочення викидів парникових газів. Це більшою мірою країни Європейського Союзу та Японія. Ці країни, скорочуючи викиди в Україні, можуть зараховувати їх собі як виконання власного зобов’язання за Кіотським протоколом.

Водночас інша спостерігачка на кліматичному саміті, представниця міжнародної організації Gender CC (Woman for climate justice) з офісом у Берліні Ґотелінд Альбер вважає: така торгівля квотами чи скороченнями – несправедлива. «Ми дуже скептично дивимось на торгівлю квотами. Особливо з точки зору жінок, тому що ми вже знаємо досвід, коли жінки не отримують заохочень від торгівлі вуглецевими вигодами. Це не чесно. І ми впевнені, що на довгострокову перспективу і сталий розвиток – ми, країни, що мають найвищий рівень викидів, ми повинні скорочувати. І ми повинні почати зараз», – каже експертка з неурядової організації.

Болівія на заваді оптимального рішення

А от учасниця офіційної делегації з України, радниця голови Національного агентства екологічних інвестицій Наталія Кушко сподівається, що цей Кіотський механізм працюватиме і надалі. Вона активно бере участь у переговорному процесі, який у Канкуні переривається лише на кілька годин сну для делегатів: «В рамках контактної групи з приводу рішення Конференції сторін щодо продовження дії механізму спільного впровадження весь процес заблокований Болівією, яка починає вставляти в рішення слова, яких раніше там не було, і займає досить деструктивну роль. Ми вже йдемо на компроміс й готові загалом видалити ті частини, до яких є питання, однак Болівія й на такий варіант не погоджується. Тому на даний момент процес заблокований. Будемо бачити. Ми сподіваємося на краще, тому що ми не єдина країна, яка підтримує спільне впровадження. Цей механізм підтримує і Росія, і європейські країни тією чи іншою мірою», – ділиться з DW Наталія Кушко.

Шанс для модернізації підприємств

Як уточнює Ставчук, завдяки механізму зазвичай підприємства беруть кредити на модернізацію, в результаті якої і утворюються скорочення викидів. А кошти від продажу скорочень є фінансовим елементом, які частково покривають витрати на виплату кредитів. Тобто, так чи інакше кошти йдуть на модернізацію українських підприємств. «В Україні дуже багато різних проектів: в металургії, в хімічній промисловості, на цементних підприємствах, проекти утилізації шахтного метану, проекти оновлення систем централізованого теплопостачання, проекти відновлюваних джерел енергії», – розповідає Ірина Ставчук.

У рамках проектів спільного впровадження українці переважно співпрацюють з країнами ЄС і Японією, менше – з Німеччиною, тому що Німеччина дуже активно запроваджує свою національну політику скорочення викидів парникових газів. Еколог з Рівного Андрій Мартинюк, теж спостерігач на саміті, наводить приклади успіху механізму в Україні: «Деякі з цих проектів дали дуже хороший ефект, як наприклад, скорочення викидів закису азоту на хімічних заводах Рівного та Черкас».

Провідний юрист Міжнародної благодійної організації “Екологія-Право-Людина” Мар’яна Булгакова погоджується, що проекти спільного впровадження корисні, втім, зазначає: «Проблеми з ними є і по доступу до інформації, і по оцінці їх впливу на навколишнє середовище, і по розповсюдженню результатів таких проектів, які мало відомі, і проблемною є доступність інформації про можливості таких проектів для різних – усіх -підприємств».

Автор: Ольга Веснянка, Київ-Канкун, dw-world.de

Поїздка журналістки здійснена за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.

Написати коментар »

Написати коментар

Зверніть увагу: Якщо Ваш коментар одразу після додавання не з'явився, його буде опубліковано протягом певного часу. Немає необхідності публікувати його знову.