Як українські політики наближують кінець світу

2012 рік часто фігурує у фільмах як рік катастроф. Урагани, повені, пожежі, вода та їжа закінчуються – такі кадри уже давно стали звичними у фільмах-катастрофах. Але це більше не вигадки: це дуже близька і вірогідна дійсність, яка може початися хоч і не в цьому році, але у найближче десятиліття. Сторінки газет переповнені інформацією про повені, посухи, урагани та смерчі, екстремально гарячі та холодні дні. Тільки сліпому може здаватися, що нічого не відбувається.

У всьому світі замислюються над тим, як протидіяти глобальним змінам клімату, причиною яких є зростаючі викиди парникових газів від спалювання вугілля, нафти та їхніх похідних. Щоб хоча би призупинити неспинне зростання температури на планеті, потрібно терміново і кардинально зменшувати викиди парникових газів. Тому в останні роки це питання почало хвилювати не тільки вчених, а й громадян, а отже і політиків. Тільки не українських.

Україна і не думає скорочувати викиди парникових газів, очевидно, очікуючи, що зміни клімату самі пройдуть. Тим не менш, на папері українська позиція виглядає якнайкраще: мета – скоротити викиди на 20% від рівня 1990 року. Але уже зараз Україна виробляє викидів лише 42% від рівня 1990 року, користуючись тим, що після розпаду Радянського Союзу багато виробництв зупинилися і відбувся різкий спад викидів. Фактично, зменшення українських викидів відбулося завдяки економічному спаду, а не через модернізацію виробництв та впровадження енергоефективних технологій.

У той час, як інші країни беруть на себе зобов’язання з реального скорочення викидів, Україна вперто планує нарощувати кількість викидів – адже мета зі скорочення українських викидів значно вища, ніж ми насправді виробляємо викидів.

Отже, позиція України – це обман для тих, хто не в темі. Але цей обман доволі вигідний, адже на ньому можна заробити. Дійсно, згідно з Кіотським протоколом, країни, які виробляють парникових газів менше, ніж встановлена для них мета, можуть продавати невикористані проценти – квоти – іншим країнам, які викидають газів більше, ніж їхні цілі.

Так, Україна уже продала квоти Японії та Іспанії, заробивши на цьому 470 млн. євро. Це могло би бути непоганим, якби ці гроші використовувалися як слід, а не з численними скандалами та непрозорими схемами. І якби це не було відвертою брехнею: адже насправді Україна не скорочує викиди, а збільшує. Можливо, сьогодні це вигідно для нашої країни, але небезпечно для нашої планети і всіх людей.

Українські та світові громадські організації неодноразово наголошували на необхідності для України взяти на себе відповідні ситуації, реальні зобов’язання зі скорочення викидів парникових газів. Наприклад, одразу -55% від рівня 1990 року – це, принаймні, відповідало би дійсності та спонукало українських чиновників дійсно дбати про модернізацію та енергоефективність виробництва.

Але Україна продовжує дбати тільки про свої тимчасові, з глобальної точки зору, інтереси, і планує взяти зобов’язання на рівні -24%. Така мета не тільки не змінює ситуацію, а й виглядає смішно: ось дивіться, Україна просунулась аж на 4%! Але факт при цьому залишається фактом – насправді, Україна планує збільшувати викиди мало не вдвічі, і, очевидно, буде це робити. Принаймні про це повідомляють представники громадських організацій, які були присутні на засіданні Громадської ради при Державному агентстві екологічних інвестицій.

Христина Рудницька, координаторка проектів зі змін клімату Національного екологічного центру України, пояснює, що українська мета зі скорочення викидів ґрунтується на хибних вихідних даних, і тому сама є хибною.

“Більшість національних досліджень щодо потенціалу скорочення викидів парникових газів грунтуються на Енергетичній стратегії України до 2030 року. А у Стратегії подані завищені дані щодо енергоспоживання, видобутку вугілля, будівництва нових енерегетичних потужностей, тому, відповідно, українські цілі зі скорочення викидів будуть завищені”.

Рудницька пояснює, що будувати прогнози викидів на основі документу, який, по-перше, досі не впроваджений у життя (Стратегія зараз переглядається), а по-друге, надає очевидно хибні дані, було би невірним.

Про свою нову мету Україна має оголосити до 1 травня 2012 року, надіславши до Секретаріату Конвенції нові зобов’язання щодо скорочення викидів парникових газів на другий період дії Кіотського протоколу. Цікаво, чи дійсно українські чиновники очікують подяки за такий “жест щедрості”, чи вони вже просто звикли прикидатись “білими та пухнатими” і вводити в оману світову спільноту.

Ірина Бондаренко, волонтер-еколог, для УП.Життя