Учені вийшли на вулицю

Щоб донести до спільноти інформацію про загрози, які несе в собі зміна клімату, ученим-екологам необхідні кращі аргументи і більше відкритих протестів

Саймон Люіс (Simon Lewis), guardian.co.uk, четвер 10 березня 2009 року, 10:30 за Гринвічем

Ставлення учених до дій проти зміни клімату все більше і більше набуває політичного забарвлення. В 2005 році, академії наук країн Великої вісімки, а також Китаю, Індії та Бразилії, висловили колективний заклик до урядів поставити питання зміни клімату на перше місце в міжнародному порядку денному. До 2008 року вони закликали до планового переходу до економіки з низьким рівнем викидів вуглецю. Аналогічно, Міжнародна Конференція зі зміни клімату, яка проходить цього тижня в Копенгагені, і на якій я доповідаю, навмисне організована з метою вплинути на конференцію ООН, яка відбудеться в грудні (також в Копенгагені), і на якій буде обговорюватися питання встановлення глобальних обмежень на викиди двоокису вуглецю. І справді, на веб-сайті конференцію називають “наука для політики.”

Однак, зараз потенційно небезпечний час для науковців, які переходять на політичну арену. Існує серйозне протиріччя: з одного боку, спливають роки, а ми все виголошуємо свої вічно-хуліганські застереження. З іншого ж боку, політики, бізнесмени та широкі кола громадськості навряд чи усвідомлюють небезпеку, перед якою ми стоїмо. Байдуже ставлення відповідно впливає на їхні дії. Така ситуація приводить до відчаю: як нам примусити людей слухати?

Спокусливою є ідея, на яку підбурюють нас представники медіа, привернути увагу людей апокаліптичними повідомленнями. Проте, це небезпечна гра. Звучить прозаїчно, однак на цьоготижневій конференції кожен одвічний скептик намагатиметься схопитися за здавалось би, безглузде зауваження ученого, щоб отримати нагоду проігнорувати цю конференцію як панікерську. Тим із нас, кому не байдужа проблема зміни клімату, необхідно бути більш витонченим у виборі способу представлення проблеми.

Одним із прикладів невдалого вибору фактів для висвітлення проблеми є попередження про танення льодовиків Арктики і про те, що для полярних ведмедів це погана новина. Адже, ця проблема безпосередньо не стосується багатьох людей, тому і залишається абстрактною. Однак, здається мало хто розуміє, що якщо ми продовжимо проводити свою діяльність у звичному форматі, ми спричинимо стрибок температури повітря на території більшості тропіків до такої позначки, що людям стане фізіологічно дуже некомфортно жити там. Це означає, що без суттєвих скорочень викидів вуглецю, ми приречемо тих 2 млрд. населення, які проживають в тропіках, на життя в щоденному дискомфорті на цілі покоління.

Іншим прикладом є те, що мало хто усвідомлює, що ми змінюємо основні правила сільського господарства. Протягом останніх 8 тис. років повторюється одна і та ж історія: ми передбачаємо ймовірну погоду на підставі досвіду минулих років, застосовуємо кращі технології, перестраховуємося, важко працюємо, та сподіваємося, що на кінець року у нас буде позитивний баланс припасів. З кожним роком, минуле ставатиме все гіршим проводирем в майбутнє, і все більше зростатиме можливість сильних неврожаїв. Із населенням землі 6,7 млрд., яке потрібно годувати, ця думка викликає неабияке хвилювання, а недавня продовольча криза показала з якою швидкістю розгортаються громадянські заворушення у світі, коли дорожчають продукти харчування.

Переключення уваги на менш абстракті наслідки зміни клімату може прискорити полеміку: будь-хто, хто побував у тропіках, підтвердить – додаткові 5 °С до і без того високої температури дадуть надзвичайно неприємний результат. Окрім того, ученим та іншим людям, стурбованим проблемами зміни клімату, також необхідно буде кинути виклик усталеній економічній ідеології, яка є серйозною перешкодою у боротьбі зі зміною клімату. До прикладу, нам слід з’ясувати, чому ідея комплексних ринків вуглецю, яка зазнала невдачі на рівні ЄС та в рамках Кіотського протоколу, планується, згідно із пост-Кіотським протоколом, який повинен бути погоджений в грудні, бути знову впроваджена в світовому масштабі.

До того ж, з позиції того, кого не слухають, як показує історія, протести та акції громадянської непокори, спрямовані на певну ціль, можуть принести суттєвий результат. В цьому вирішальному році, день, проведений на вулиці, а не, як в моєму випадку, лабораторії, офісі чи тропічному заповіднику, може бути моєю найкориснішою послугою людству. Те ж стосується, мабуть, більшості з нас.

Знаю, що для багатьох незбагненим є те, що додавання всього декількох сотень часток на мільйон до загального об’єму в атмосфері цього без кольору та запаху газу, цілком може становити причину нашої загибелі. Скептики залишать свої коментарі під цією статтею. Проте, невже це звучить більш нереалістично, ніж те, що через невидимі форми ми, цілком здорові одного дня, можемо вже через кілька днів опинитися мертвими?

Інвестиції та дії, які ґрунтуються на все ще недосконалих наукових уявленнях про фізіологію людини, захворювання, профілактику та засоби лікування є, можливо, причиною найбільшого за останні два століття зростання благополуччя людства. Цілком ймовірно, що інвестиції та дії, ґрунтовані на наукових уявленнях про те, що я називаю фізіологією планети, є ключем до благополуччя людства в 21 столітті.

Необхідні були цілі десятиліття для того, щоб думка про те, що бактерія є збудником хвороби, перейшла із статусу суперечливої наукової гіпотези у безсумнівний факт, який докорінно змінив нашу поведінку. Тоді ті, хто опирався прогресу, зазнали поразки, та з розвитком добробуту людства, залежного від прийняття результатів наукового методу, вони знову повинні зазнати поразки. Що стосується зміни клімату, нам слід із карколомною швидкістю переходити від залишкового скептицизму до втілення рішень по забезпеченню енергетичних потреб без використання викопного палива. Нове стратегічне застосування аргументів, разом із чіткими протестами з метою скерувати суспільство у новому напрямку, будуть ключовими методами досягнення мети.

www.guardian.co.uk