Три кита переговорів: гроші, справедливість, адаптація

bonn1412 червня, 2014, Бонн. – Переговори на засіданні Допоміжних органів Конвенції ООН з питань зміни клімату та контактної групи по створенню нової угоди 2015 року, відбуваються дуже повільно. Навіть в розпалі другого тижня переговорів з деяких питань країнам важко досягти згоди. Втішає лише те, що після провалу переговорів по підготовці нової угоди у 2009 році у Копенгагені, країни не хочуть повторити це знову. І тому, готові пильно працювати, аби підготувати текст угоди 2015 року вчасно. Про що ж говорять делегати за круглими столами?

Адаптація

На сьогодні вже немає сумнівів, що питання адаптації до зміни клімату є не менш важливим, ніж скорочення викидів парникових газів, і має бути включено в текст нової угоди 2015 року. Однак дискусії в Боні позбавленні чіткого бачення цілей по адаптації та можливості їх включення до самого тексту угоди 2015 року.

Ціль по адаптації є критичним питанням. Але до якого підвищення температури готуватися країнам – 3⁰, 4⁰, 5⁰ – залежатиме і обсяг інвестицій. Успішний результат переговорів буде вирішальним для майбутнього острівних та найменш розвинених країн, а таких 75.

Справедливість

Дотримання принципу справедливості – справедливі умови щодо розподілення зобов’язань по скороченню викидів між країнами, виділення грошей для наповнення кліматичних фондів – є ключовим на цих переговорах. Адже без справедливості немає амбіційності у зобов’язаннях, а без амбіційних зобов’язань одні країні потерпатимуть більше від змін клімату ніж інші – і це буде несправедливо.

На щастя, у чернетці тексту, запропонованим до обговорення Головуючим засідання з Дурбанської платформи, було припасено місце для індикаторів справедливості. Країнам же залишається погодити між собою перелік цих індикаторів, та дотримуватися їх у підготовці національних програм по клімату.

Гроші

Гроші вирішують все. Особливо успішність в підготовці нової угоди 2015 року.

Гроші є каменем спотикання на кожних переговорах. Малорозвинені країни конче потребують від розвинених країн постійної фінансової допомоги на адаптацію до змін клімату. Однак останні, в свою чергу, ухиляються від будь-якої конкретики у фінансових зобов’язаннях. Через це дискусії є «болісними» для обох сторін.

Тим не менш, за цей тиждень стався маленький прогрес: дискусії щодо наповнення Зеленого Кліматичного фонду змінили свій ракурс від якби до коли та скільки.

Незважаючи на це, громадськість продовжує закликати розвинені країни до активних дій аби зсунути переговори з мертвої точки та оголосити на Кліматичному Саміті Пан гі Муна про готовність до наповнення Глобального Кліматичного Фонду щонайменше на 15 млрд доларів.

Україна

Україна практично не приймає участі в процесі по підготовці нової угоди 2015 року, а вже другий рік поспіль намагається домовитися з Бразилією, Південною Африкою острівними країнами та країнами, що розвиваються, з приводу правил Другого періоду Кіотського протоколу. Справа в тому, що Україна хоче мати зобов’язання по «скороченню» викидів, що передбачають подвійний ріст до 2020 року і при цьому мати можливість використовувати квоти попереднього періоду. Острівні країни та країни, що розвиваються, проти – це є не справедливо, бо викиди мають скорочуватися, а дії країн – рівнозначними.

Який буде результат?

Закінчення цьогорічного етапу переговорів вже не за горами, і шанси на їх успішний результат все ж таки є. Для цього країнам слід перейти до більш конкретних формулювань: якими мають бути цілі по адаптації до змін клімату, як принцип справедливості має бути відображений в національних програмах по клімату кожної з країн, та найголовніше, які будуть зобов’язання розвинених країн по наповненню Зеленого Кліматичного Фонду, щоб нарешті завоювати кредит довіри у малорозвинених країн. Адже, довіра – це головне, чи не так?

Фото: UK YCC photo