Згідно з розрахунками науковців, до 2050 року рівень Чорного моря може зрости на 50 см. Це означає, що частина прибережних будинків піде під воду, а частина– буде зруйнована ударами хвиль.
ZAXID.NET провів тиждень на Одещині, аби побачити як через зміну клімату змінюється життя, сни та їжа людей у Придунав’ї.
Про пеліканів
Дельта Дунаю – один із найбільших у світі ареалів пеліканів
«Якщо запитати українців, де живуть пелікани, то 90% скажуть, що у Африці, але насправді їх батьківщина дельта Дунаю, а в Африці вони лише зимують», – розповідає Михайло Жмуд дорогою до альтанки у його сімейній турбазі у Вилкове, поруч із якою розташований один із найбільших у світі ареалів пеліканів – у дельті Дунаю їх налічують майже 50 тисяч.
Михайло Жмуд переїхав у Вилково 35 років тому. Він один із найвідоміших українських орнітологів та дослідників водно-болотних угідь.
Науковець знайомить з онуками і розповідає, що він один із небагатьох мешканців міста у кого діти не виїхали у Одесу, а залишилися тут.
У Михайла Жмуда приємний тихий голос, свою історію він розповідає дуже детально, але із найбільшим захватом говорить про місцевих птахів.
Орнітолог після закінчення Одеського університету та захисту дисертації продовжив навчання у Каліфорнії та Массачусетсі, потім – у Голландії, але мріяв жити біля пеліканів.
«20 років тому почали бізнес: купили невелику ділянку у Вилкове, збудували кілька котеджів і почала возити людей на острови неподалік. Тоді тут жило майже 10 тисяч людей, тепер – менше шести», – розповідає орнітолог.
Він наполягає, що Придунав’я є однією із найунікальніших територій України, де через потепління очікуються значні зміни.
На базі сім’ї Жмудів навіть готувати вирішили страви виключно з місцевої кухні: особливу дунайську уху, український борщ з рибою, голубці та перець фаршировані судаком, фіточай з місцевим медом та багато інших смаколиків. Усе це – щоб підкреслити місцеву унікальність.
Доїхати сюди від Одеси можна за три година на маршрутці. Більшість туристів приїжджає побачити тут пеліканів і людей, які живуть «на воді» та пересуваються на човнах. Тому над назвою туристичної бази довго не думали – назвали «Пелікан».
5:00, дельта Дунаю
Михайло Жмуд відв’язує моторний човен на своїй базі, аби показати як сходить сонце на островах біля Вилкове.
У цей час можна побачити як снідають рожеві пелікани.
«Але тут як пощастить, якщо сніданок добрий – то вони дозволять підійти ближче, якщо ні, то нервуватимуться і втечуть. – Михайло Жмуд заводить човен і уточнює. – Але ви ж розумієте, що ближче 50 метрів не підійти? Бо іноді туристи думають, що їх можна погладити».
5:00, дельта Дунаю
Михайло Жмуд відв’язує моторний човен на своїй базі, аби показати як сходить сонце на островах біля Вилкове.
У цей час можна побачити як снідають рожеві пелікани.
«Але тут як пощастить, якщо сніданок добрий – то вони дозволять підійти ближче, якщо ні, то нервуватимуться і втечуть. – Михайло Жмуд заводить човен і уточнює. – Але ви ж розумієте, що ближче 50 метрів не підійти? Бо іноді туристи думають, що їх можна погладити».
Човен гуде і розсікає Дунай, між собою треба говорити голосно, човен моторний і заглушує розмови. Дорогою науковець розповідає, що не так давно подивився фільм «Пелікан» Кустуріци. Кілька років перед тим з ним сталася дуже схожа історія.
«До нашої туристичної бази прибився пелікан, він напевно був хворий, бо рожеві пелікани завжди живуть зграями. Ми його годували і доглядали. Було дуже смішно, коли він спіймав жабу, вона стрибала у нього в дзьобі-мішку, а він не міг зрозуміти, що відбувається. Прожив кілька днів, а потім зник, досі не знаю чому», – пригадує Жмуд.
Раптом чоловік завмирає, уважно вдивляючись у напрямку берега.
– Ви чули як кричить чайка-реготуха?
– Ні.
– Приготуйтеся, зараз буде страшно!
На човні Михайло Жмуд під’їжджає до місцевого великого острова Єрмаков, тут ніколи не жили люди, останні кілька років почали випасати худобу.
У радянські часи на острові вирішили заготовляти очерет, який в’язні з колонії на Одещині мали переробляти на папір. Пізніше зрозуміли, що це дуже невигідно, але на папері з місцевого очерету встигли надрукувати Велику радянську енциклопедію. Та головне – тут регулярно здобуває корм одна з колоній рожевих пеліканів.
Пелікани стануть одними із перших птахів, які відчують на собі зміну клімату. Перш за все через вплив на ланцюг харчування. Адже, щодня місцева популяція пеліканів з’їдає тонни річкової риби.
«Якщо рівень води підніматиметься, то вони не зможуть повноцінно харчуватися, бо можуть ловити рибу тільки на глибині свого дзьоба», – попереджає орнітолог Іван Русєв.
У зоні ризику також опиниться ібіс, який має довгий дзьоб і ловить безхребетних, котрих відшукує в мулі, зондуючи його своїм довгим зігнутим клювом.
Згідно з дослідженнями WWF, наступні 30 років у прибережних територіях дельти прогнозують потенційне затоплення, трансформацію природних екосистем, руйнування інфраструктури, проникнення солоних вод уздовж рукавів.
Особливу небезпеку підвищення рівня моря відчуває Вилкове, що розташоване безпосередньо у дельті Дунаю.
«Поки що вони щасливі і безтурботні. – каже Михайло Жмуд. – Взагалі пелікани – це птахи, які практично не мають ворогів. Вони граційні і красиві, за ними можна спостерігати вічно».
Про рибу
Вибір роботи в регіоні невеликий: риболовля і туризм. Та чи надовго?
Парасковія Косова майже 20 років продає копчену, сушену та солену рибу на ринку у Вилково. Риба рівно розкладена на столі і підвішена на нитці зверху. Парасковія має синій халат, який відтіняє її темне засмагле обличчя, каже що з ранку і до вечора працює на сонці.
Більшість людей у Вилково ловлять і продають рибу, або займаються туризмом. Вибір роботи невеликий.
Місцевий ринок розташований у центрі, сюди неодмінно радять зайти усім туристам. Найбільша гордість продавців – це дунайські оселедці.
Парасковія Косова на центральному ринку у Вилкове
Від якості води у Дунаї залежить те, скільки риби наловлять місцеві рибалки, чи зможуть вони «доїхати» до школи чи ринку, яким буде місцевий урожай.
«Якщо раніше ми ловили карасів лозовими кошиками прямо біля дому, то зараз усі з ностальгією пригадують старі улови… Щороку кількість риби зменшується. Пам’ятаю малими рибалили разом котами і відразу їх годували. Зараз вже такого не побачите, риба зникає», – розповідає Парасковія, відганяючи мух від прилавка паперовим листком.
Парасковія раніше працювала на рибному комбінаті, її тато теж був рибаком, а чоловік зараз допомагає заготовляти та продавати рибу. Про процес засолу та копчення жінка може розповідати годинами, каже, що технологія вже багато років не міняється і це їй подобається. Вона знає цей процес досконало.
Координаторка проектів зі зміни клімату та збереження осетрових WWF Наталія Гозак розповідає, що через зменшення шляхів міграції, надмірний вилов та зміну кормової бази у регіоні значно скоротилася кількість осетрових.
«Осетрові – це королі риб, їх називають прісноводними китами. Уявіть собі, вони можуть досягати розміру човна! Раніше місцеві рибалки пишалися історіями про те, як піймали здоровенну білугу, тепер же осетрові катастрофічно зникають. Серед причин їх зникнення – відсутність їжі.
Наприклад раніше у нас не було рапанів, тепер, через зміну клімату, вони з’явилися і з’їдають місцевих мідій, якими харчуються осетрові і ті залишаються без їжі», – пояснює Наталія Гозак.
Осетрові – одні з найдавніших груп риб у світі
Риби цього виду існують вже більше 250 мільйонів років і пережили динозаврів без особливих змін. Згідно з Міжнародним союзом охорони природи, родина осетрових зараз перебуває на межі зникнення.
На фото – гіганська білуга, яку піймали у Каспійському морі орієнтовно у 1850-их роках. За даними місцевих мешканців у Вилково у середині минулого століття зловили осетра вагою близько 1000 кг.
За прогнозами фахівців до 2050 середньорічна температура у Придунав’ї збільшиться на 1-1,5°С (влітку майже на 2 градуси). Це призведе до скорочення періоду з температурами нижче 0°С, подовження теплого посушливого періоду року, підвищення інтенсивності випаровування, збільшення кількості надзвичайно спекотних днів і зниження періоду з постійним сніговим покривом.
Екстремальні і небезпечні погодні явища, такі як шторми, шквали, буревії, сильні зливи і снігопади, грози і град, відбуватимуться частіше та будуть мати більшу руйнівну силу.
Про землю
Тривалі періоди посухи і піки високих температур змінють агроринок регіону
«Я знала дні посіву і збору врожаїв напам’ять, але останні кілька років вони змінюються і я вже точно не можу прогнозувати, коли ми сіятимемо чи коли закручуватимемо варення», – пригадує Тетяна, обриваючи вишні біля свого дому.
Будинок Тетяни розташований біля дороги на Одесу. Майже кожне подвір’я тут виставляє банки з ягодами на табуретки і продає тим, хто проїжджає повз. Найпопулярніший товар – черешні, персики, виноград.
«Але останні кілька років я не можу зібрати ні урожай персиків, ні абрикосів. Сезони спеки змінює сезон дощів і вони не встигають достигнути і стати солодкими та соковитими. Минулого року усі абрикоси поопадали кислими», – пригадує Тетяна.
Тетяні 60 років, все життя вона живе біля Овідіополя у селі Роксолани, зараз вона на пенсії. Жінка розповідає, що спочатку виховувала дітей, пізніше внуків, тому все її життя – це дім і город.
Тривалі періоди посухи і піки високих температур, які зростуть на 10-20% в період з 2020 року по 2025 рік стануть основними загрозами для всього регіону.
Через зміну погоди родина втратила не тільки частину прибутку, а й продукти, які зазвичай заготовляють на зиму.
Зміна погоди вплинула і на урожай рису у регіоні. У Придунав’ї розташовані найбільші рисові поля в Україні. За словами директора рисового господарства «Дебют 2005» Олександра Дубового, до 2014 року українські виробники забезпечують 30% від потреб ринку. Без кримського урожаю, українці забезпечують себе продуктом на 15%, решту імпортують з Туреччини, Китаю та Індії.
Останні кілька років на Одещині збільшують поля для рису. Сам Олександр Дубовий каже, що на це є дві причини.
«Раніше не було стільки гарячих днів, для рису погодні умови тільки кращають. Окрім того, попит на товар зростає, українці хочуть купувати своє. Ну і я думаю, що наш рис набагато смачніший, аніж привезений», – жартує Олександр Дубовий і показує територію рисових чеків, оглядаючи поле.
«Ми почали працювати у 2004 році, тоді засіяли 500 га, наступного року буде 2000 га. Нам погодні умови підходять і цим треба користатися», – розповідає Дубовий.
Найкращі умови для рису: спека та вологість. Якщо фермери могли забезпечувати вчасний полив полів, то потрібна висока температура з’явилася у регіоні тільки за останні роки.
Український рис не поступається якістю закордонному, Олександр Дубовий розповідає, що колеги з-за кордону найбільше дивувалися, що в них на рисових полях живуть жаби.
«Це означає, що у нас екологічний продукт і без хімічних додатків», – вважає керівник підприємства.
Про будинки на березі моря
Новобудови відпочинкових комплексів перебувають у зоні ризику
Еколог одеської організації «Центр регіональних досліджень» Олег Дьяков прогулюється пляжем на чорноморському курорті Кароліно-Бугаз, що за 60 км від Одеси.
Тут стоять машини з польськими номерами, відпочивати сюди приїжджають з різних країн.
Курорт розташований недалеко від Затоки, тут поки що не так людно, але на одному зі схилів розкопані кілька котлованів для будівництва відпочинкових комплексів.
Якщо негативні прогнози справдяться, то рівень моря підніметься. Це не означає, що нас чекає статичне затоплення, бо кожні 10 см підвищення рівня води – це збільшення інтенсивності хвиль.
«Територія страждатиме від штормів, особливо взимку є велика імовірність того, що ці споруди будуть розрушені», – розповідає Олег Дьяков.
Він пояснює, що найближчі роки тут випадатиме менше дощів і зросте кількість спекотних днів, це вплине насамперед на самопочуття людей і на сільське господарство.
«Люди не зможуть вирощувати багаторічні теплолюбиві рослини, бо, наприклад п’ять років вони даватимуть врожай, а на шостий, через різкі похолодання. Просто замерзатимуть», – каже еколог.
Олег Дьяков, еколог одеської організації «Центр регіональних досліджень»
Екс-менеджер проектів світової екологічної організації WWF у дельті Дунаю та керівник організації Rewilding Ukraine Михайло Нестеренко доповнює колегу і каже, що у майбутньому межі сезонів стиратимуться.
«От наприклад у нас зникає весна та осінь, довго триває літо, яке різко переходить у зиму. Придунав’я – це аграрний регіон, тому коли тут змінився режим опадів і тривалість пір року, то у людей змінилися врожаї», – каже Нестеренко.
а словами Михайла Нестеренка вкладати гроші у сільське господарство тут ризиковано, але з іншого боку, через зміну температури, люди бачать, що у них несподівано достигли інжир та хурма.
«У цій ситуації у нас залишається два виходи. Зменшення викидів парникових газів та адаптація. Локальні громади повинні адаптуватися до нової погоди та ситуації. – каже Михайло Нестеренко. – Мені здається, що дуже важливо пам’ятати такий нюанс: що більше на території природи – то меншими будуть виклики зміни клімату. Тому найважливіше, що ми реально можемо зробити, це зберегти природу, яка у нас є».
Володимир Левчук
голова Овідіопольської районної державної адміністрації
Раз на 15-20 років відбувається кардинальна зміна поведінки моря. Те, що зараз намивається морем – нова берегова лінія – може зникнути за рік-два через силу хвиль. Раніше у нас лінія пляжу мала 2-3 метри, тепер це 5-7, але ми не можемо прогнозувати, що далі буде з цією територією.
Особливо небезпечний період взимку, море наближається до схилів і вони падають.
Карта зліва показує, як територія виглядає зараз, справа – як зміниться територія, коли середньорічна температура зміниться на 4 градуси тепла. Згідно з прогнозами вчених, середньорічна температура може зрости на 4 градуси до кінця століття, якщо кількість викидів у атмосферу парникових газів (зокрема СО2) не зменшиться.
Ця карта розроблена вченими Інституту досліджень наслідків зміни клімату у Потсдамі та неприбуткової організації Climate Central, яка аналізує дані кліматичних звітів. На карті можна переглянути сценарії розвитку внаслідок зміни клімату на інших територіях України.
На перший погляд здається, що на глобальні процеси впливати неможливо, проте навіть на рівні невеликої зміни поведінки однієї людини, можна значно знизити викиди парникових газів у атмосферу і стримати зміну клімату – Надія Артем’єва, координаторка проекту з адаптації до зміни клімату Національного екологічного центру України
5 порад як скоротити кількість викидів парникових газів
Бережіть енергоресурси
Раціональне використання електроенергії, газу та тепла допомагає не тільки економити на оплаті за них, але й сприяє скороченню викидів парникових газів в атмосферу. Тож, надавайте перевагу енергоефективній техніці, утепляйте житло, встановіть лічильники обліку та енергоощадні лампи.
Харчуйтесь розумно
Промислове тваринництво є причиною майже 20% викидів в атмосферу парникових газів. Скорочення споживання м’яса та продуктів, що містять пальмову олію має неабияке значення у питанні збереження клімату. Обирайте екологічно чисті локальні продукти – це також зменшить автомобільні викиди в атмосферу під час їх доставки
Сортуйте сміття
Перейдіть на роздільне сортування побутового сміття. Папір, картон, паперові упаковки Ви можете сдати в пункт прийому макулатури чи залишити біля сміттєвих баків; пластикові пляшки також у багатьох містах можна здати в пункт прийому вторинної сировини; здавайте скляні пляшки чи віддайте їх малозабезпеченим. Органічні відходи – це цінна сировина для виробництва компосту. Організуйте біля свого будинку компостний бурт, заохочуйте сусідів раціонально використовувати ресурси.
Думайте про транспорт
Користуйтеся велосипедом там, де це безпечно. Віддавайте перевагу комфортному громадському транспорту. І більше ходіть пішки! Якщо Ви вирішили придбати автомобіль, купуйте авто, яке не шкодить довкіллю та витрачає мінімум пального. Це зекономить Ваші кошти і зменшить викиди CO2. Подорожуючи далеко, надавайте перевагу залізничному транспорту, а не авіаперельотам, бо на одну й ту саму відстань викиди від літаків в 4 рази більше за викиди від потяга.
Споживайте раціонально
Відвідуючи магазин чи супермаркет, купуйте товари в упаковці, що переробляється, здається у пункти прийому вторинної сировини (скло, папір, картон) або швидко і безпечно розкладається у навколишньому середовищі. Більшість упаковок – це пластик, який не переробляється і залишається у довкіллі понад 100 років. Що більше ми споживаємо, то більше сприяємо накопиченню сміття. Кожного разу нам у супермаркетах безкоштовно нав’язують поліетиленові пакети, а це – потенційне сміття. Не беріть їх! Сміттєзвалища викидають найбільш небезпечний серед парникових газів – метан. Не можна спалювати сміття – це небезпечно для здоров’я через викиди діоксинів, які викликають онкозахворювання.
Мар’яна Вербовська, Олесь Дячишин, Максим Баландюх, Роман Балук
Джерело: zaxid.net
