УКМ

Східна Європа, Кавказ і Центральна Азія: ви готові до переходу на ВДЕ?

16.11.2017

Глобальний перехід енергетичної системи на 100% ВДЕ до 2050 року є необхідністю, якщо ми хочемо досягти головної мету Паризької кліматичної угоди і утримати глобальне підвищення температури на рівні значно нижче 2oC. Вже доведено, що такий глобальний перехід є технічно здійсненним, більш того, він принесе велику кількість екологічних, соціальних та економічних переваг для всього людства. Але що це означає для окремого регіону? Чи означає це, що якщо глобальний енергетичний перехід можливий у всьому світі, то він також можливий в окремих країнах і регіонах, і все станеться автоматично? Чому ж тоді це ще не відбувається? Ці та багато інших питань були порушені в ході дискусії «Перехід на 100% ВДЕ в Східній Європі: для чого та як?», організованої Представництвом Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні та CAN Східна Європа, Кавказ і Центральна Азія 14 листопада 2017 року Бонні, Німеччина, в рамках кліматичної конференції COP 23.

Науково обгрунтовані висновки про можливості переходу енергосистем на ВДЕ доступні навіть для деяких конкретних країн регіону. Наприклад, для України і Білорусі. Ці країни володіють необхідним технічним потенціалом та економічними передумовами для здійснення трансформації енергетичного сектора і збільшення частки “зеленої” енергії в кінцевому постачанні енергії до 91% і 81% до 2050 року відповідно, згідно з дослідженнями Державної Установиї «Інститут економіки та прогнозування» Національної академії наук України, а для Білорусі – згідно з дослідженням Німецького аерокосмічного центру (DLR) і Департаменту системного аналізу і оцінки технологій Інституту інженерної термодинаміки.

«Підготовка результатів моделювання в обох країнах супроводжувалася протягом цих двох років тісною співпрацею з організаціями громадянського суспільства, державними органами, профільними асоціаціями в сфері ВДЕ і незалежними експертами за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля. Необхідність такого тісного співробітництва полягала в присутності надмірного скептицизму по відношенню до ВДЕ, що вимагало науково достовірних даних для обґрунтування економічної доцільності та технічної можливості переходу на 100% ВДЕ», – пояснила Оксана Алієва, координаторка програми «Зміна клімату та енергетична політика» Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні.

За словами Лассе Брууна, керівника координації глобальних кампаній CAN, «Дослідження можливостей трансформації енергетичного сектора Білорусі та України є черговим доказом того, що перехід на 100% ВДЕ не тільки може бути виконаний, але і вигідний для економіки, планети і людей. Національні та регіональні лідери тепер повинні продемонструвати політичне лідерство і терміново розробити конкретні і обов’язкові для виконання плани по переходу на 100% ВДЕ ».

Неймовірно, але результати показують, що в разі реалізації амбітного “Революційного сценарію”, що передбачає значне скорочення споживання енергії та інтенсивного розвитку ВДЕ, кінцеве споживання енергії в Україні скоротиться на 27% до 2050 року. «Це демонструє, що економія енергії є найдешевшим «ресурсом», а інвестиції в економію більш доцільні, ніж інвестиції, необхідні для виробництва додаткової електроенергії і теплової енергії з метою задоволення потреб населення і всієї економіки», – зазначила Юлія Огаренко, незалежна експертка, радниця з розробки енергетичних сценаріїв.

У випадкуі Білорусі базовий сценарій передбачає збільшення загального кінцевого попиту на енергію на 42% з нинішніх 710 ПДж/рік до 1010 ПДж/рік у 2050 році. У сценарії енергетичної [Р]еволюції кінцевий попит на енергію знизиться на 24% в порівнянні з поточним споживанням і, як очікується, досягне 540 ПДж/рік до 2050 року. У порівнянні з базовим сценарієм, заходи по підвищенню ефективності в промисловості, житловому секторі та секторі послуг дозволять уникати виробництво близько 20 ТВт*год/рік.

Ірина Сухий з білоруської громадської організації «Екодім» прокоментувала: «Зараз наш уряд робить вибір на користь ядерної енергії, економічно недоцільної і екологічно небезпечної. Розвиток відновлюваних джерел енергії не є пріоритетом, в поточних планах – збільшення використання ВДЕ всього на 1% в рік, що в свою чергу дозволить досягти не більше 35% до 2050 року. Сценарій показує, що у Білорусі є потенціал для досягнення набагато більш високих результатів, для досягнення енергетичної незалежності і скорочення викидів CO2 на 85%».

Реалізація «енергетичного переходу», згідно з результатами досліджень, сприятиме прискоренню зростання ВВП і поліпшенню екологічних показників. Наприклад, в Україні реалізація Революційного сценарію призведе до радикального скорочення викидів парникових газів, емісія яких до 2050 року може скласти лише 10% від рівня 1990 року (або 85 млн т СО2-еквіваленту), що відповідає зусиллям, які потрібні для досягнення мети Паризької угоди. Якщо при реалізації базового сценарію в Білорусі викиди CO2 будуть збільшуватися на 13% в період між 2014 і 2050 рр., то за сценарієм енергетичної [Р]еволюції вони скоротяться з 55 мільйонів тонн в 2014 році до 8 мільйонів тонн у 2050 році, тобто на 85%.

«Рівень розвитку сучасних відновлюваних джерел енергії в регіоні Східна Європа, Кавказ і Центральна Азія є низьким, і він не буде рости без впровадження механізмів державної підтримки, що зробить ВДЕ економічно доцільними. Перш за все, урядам слід ввести “зелені” тарифи, як для підприємств, так і для приватних осіб, і тільки потім можна очікувати приплив іноземних і внутрішніх інвестицій», – додала Ірина Ставчук, координаторка CAN Східна Європа, Кавказ і Центральна Азія.

Повну версію доповіді “Перехід України на ВДЕ до 2050 року” можна завантажити за посиланням.

Повна версія доповіді “Енергетична [Р]еволюція: перспективи сталого розвитку енергетики Білорусі” буде опублікована на початку 2018 року.

Більш детальну інформацію можна отримати: Оксана Алієва, oksana.aliieva@ua.boell.org, координаторка програми «Зміни клімату та енергетична політика» Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні.

Написати коментар »

Написати коментар

Зверніть увагу: Якщо Ваш коментар одразу після додавання не з'явився, його буде опубліковано протягом певного часу. Немає необхідності публікувати його знову.