Країни затягують процес домовленості щодо другого періоду зобов’язань за Кіотським Протоколом

Занадто повільною виявилася зустріч в Найробі по прийняттю основних рішень щодо наступних дій в Рамках Кіотського протоколу. Розвинені країни намагаються залучити країни, що розвиваються, до взяття певних зобов’язань на зниження викидів парникових газів. Країни, що розвиваються в свою чергу відмовляються від будь-яких зобов’язань і усю відповідальність від зміни клімату і наслідків перекладають на розвинені країни. Затягування процесу несе ризик, що другий період зобов’язань за Кіотським протоколом не почнеться в 2013 році, зупинивши роботу по зниженню викидів на національних рівнях та в рамках гнучких механізмів.

З 6 по 17 листопада в Найробі (Кенія) проходила Дванадцята зустріч сторін Рамкової Конвенції ООН зі зміни клімату та Друга конференція сторін Кіотського протоколу, в якій взяли участь представники урядів 156 країн, бізнесові структури та громадські екологічні організації. Від України була направлена делегація з представниками від Міністерства Охорони навколишнього природного середовища, Міністерства Економіки, Комітету Екологічної Політики Верховної Ради, Інституту Гідрометеорології та громадської екологічної організації.

Одним з центральних переговорних процесів було продовження роботи по встановленню зобов’язань для розвинених країн на другий період дії Кіотського протоколу після 2012 р. На зустрічі сторони обговорили наукову основу для встановлення майбутніх зобов’язань на зниження викидів парникових газів. В фінальному рішенні зазначається, що „відповідно до Третього Звіту Міжурядової Групи експертів зі зміни клімату для стабілізації парникових газів в атмосфері глобальні викиди парникових газів повинні зменшитися до дуже низьких рівнів – більше ніж в 2 рази в порівнянні з 2000 роком. Тобто для попередження незворотних змін від зміни клімату кожна країна світу повинна знизити викиди парникових газів більше ніж вдвічі! Але сторони так і не змогли домовитися щодо терміну досягнення цієї мети.

Щодо ситуації на міжнародному рівні стосовно зобов’язань на зниження викидів, то з офіційних виступів можна зробити висновок, що розвинені країни готові брати на себе серйозні зобов’язання на наступний період Кіотського протоколу, але за умови „певної участі” найбільших країн що розвиваються (Китай, Індія, Бразилія). Це ґрунтується на розрахунках, що в подальшому роль розвинених країн в глобальних викидах парникових газів буде зменшуватися і лише зусилля країн Додатку 1 (розвинених) не достатні для досягнення стабілізації концентрації СО2 в атмосфері на потрібному рівні. США та Австралія продовжують свою позицію відмови від зобов’язань на зниження викидів, пояснюючи що вони будуть в нерівних конкурентних умовах з найбільшими країнами що розвиваються. Європейський Союз залишається лідером у просуванні переговорів і представив свою внутрішню довгострокову стратегію на зниження викидів на 30% до 2020 року та на 50% до 2050 року у порівнянні із рівнем 1990 року.

Як варіант вирішення проблеми із зобов’язаннями для країн, що розвиваються, Росія виступила з пропозицією щодо встановлення процесу, який би дозволив країнам брати добровільні зобов’язання на зниження викидів. Теоретично, країни що розвиваються можуть взяти добровільні зобов’язання на зниження викидів, але процесуально такої можливості немає. Російська пропозиція була дуже негативно сприйнята країнами, що розвиваються і досягти певного рішення не вдалося.

Щодо позиції української делегації з питань майбутнього Кіотського Протоколу, то заступник міністра охорони навколишнього природного середовища Святослав Куруленко заявив, що „Кіотський протокол має величезне значення для збереження кліматичної системи планети” і що „країни повинні йти на зустріч один одному в прийнятті зобов’язань на зниження викидів парникових газів”. Зі свого боку, „Україна готова до конструктивних переговорів з метою пошуку компромісних рішень по другому періоду зобов’язань за Кіотським протоколом”.

Україна продовжує брати активну участь в Парасольковій групі, що була створена під час розробки Кіотського протоколу з країн, зацікавлених в продажу та покупці квот. В групу входять США, Австралія, Канада, Японія, Росія, Ісландія тощо. Якщо раніше група приймала рішення щодо можливості торгівлі гарячим повітрям (квотами), то тепер лідируючі США та Австралія мають інші політичні інтереси – блокувати процес по прийняттю міжнародних зобов’язань в Рамках Кіотського протоколу.

Іншим важливим переговорним процесом було прийняття Білорусі до Додатку Б на перший звітний період 2008-2012 років. Хоча Білорусь є країною Додатку 1 (розвинена країна), вона як країна з перехідною економікою не підписала Кіотський Протокол. Зважаючи на можливість використання гнучких механізмів спільного впровадження та міжнародної торгівлі квотами, Білорусь подала заявку на приєднання до Додатку Б із рівнем зниження 5% у порівнянні з 1990 роком.

Під час переговорів багато країн висловили стурбованість, що реальні викиди парникових газів знизилися набагато більше ніж 5% і що Білорусь планує торгівлю так званим „гарячим повітрям” (квотами), що може підірвати ситуацію з цінами на ринках квот та на ринках проектів спільного впровадження і механізму чистого розвитку. В результаті довгих переговорів, що активно просувалася Російською делегацією, Білорусь взяла зобов’язання на рівні 8% зниження викидів та пообіцяла не виносити на міжнародний ринок 7% резерву свого „гарячого повітря”.

Включення Білорусі до Додатку Б є першим прецедентом розширення Кіотського протоколу, що можна вважати позитивним рішенням. Також Білорусь пообіцяла взяти на себе жорсткі зобов’язання зниження викидів на другий період після 2012 року.

Презентація рейтингу країн по впровадженню внутрішньої та зовнішньої політики попередження глобальної зміни клімату

13 Листопада GermanWatch разом із Climate Action Europe представили результати експертного аналізу впровадження країнами внутрішньої та зовнішньої політики зниження викидів парникових газів.

Оцінка включала 56 країн, які разом відповідають за 90% глобальних викидів парникових газів. Аналіз виконувався експертами і мав на меті оцінити не досягнення певних країн в цифрах, а відношення можливостей і потенціалу в зниженні викидів парникових газів до реального впровадження відповідних заходів.

Україна в даному рейтингу опинилася на 44 місці. Перші місця були надані Швеції, Великобританії та Данії. Цікаво також відмітити, що в список першої десятки „чемпіонів” потрапили Індія та Бразилія. Хоча на міжнародному рівні ці країни відмовляються брати на себе кількісні зобов’язання зниження викидів парникових газів вони прийняли ефективні законодавчі акти, що стимулюють енергозбереження та розвиток відновлюваних джерел енергії. Така політика викликана не лише необхідністю зниження викидів парникових газів для попередження зміни клімату, а також сприятливо впливає на економіку цих країн. В той же час Сполучені Штати Америки та Австралія через свою позицію не ратифікації Кіотського протоколу та недостатню роботу на національному рівні отримали 53 та 47 місця відповідно.

Ірина Ставчук, Національний екологічний центр України