“Просто не існує такої речі як “чисте вугілля” стосовно зміни клімату. Це маркетинговий тріумф вугільної промисловості, так само як “безпечні цигарки” для тютюнової індустрії” [3].
Останнім часом термін “чисте вугілля” (clean coal) все частіше вживається урядовцями та енергетичними компаніями різних країн світу. Однак чи може вугілля бути “чистим”? Вугілля належить до найбрудніших джерел енергії, оскільки спричиняє найбільші викиди СО2 на одиницю енергії, порівнюючи з природним газом та нафтою. Таким чином, вугілля робить найбільший внесок у зміну клімату. Починаючи від видобутку і закінчуючи спалюванням, вугілля забруднює навколишнє середовище на кожному етапі виробничого циклу. Враховуючи забруднення прісної води, викиди ртуті та інших токсичних речовин підчас спалювання, які приносять шкоду здоров’ю людей, вугільна промисловість, безперечно, дуже брудна справа [2]. Існує ряд технологій, які зменшують, але не нівелюють, викиди від спалювання вугілля.
Термін “чисте вугілля” об’єднує технології, які допомагають зменшити негативний вплив на навколишнє середовище від спалювання вугілля. Деякі з цих технологій полягають в очищенні вугілля від шкідливих домішок перед спалюванням. Наприклад, вимивання небажаних мінералів шляхом перемішування подрібненого вугілля з рідиною, а потім відокремлення домішок різними способами. Інші підходи контролюють спалювання вугілля з метою мінімізації викидів оксидів сульфуру та нітрогену шляхом встановлення вологих скруберів (газоочисних фільтрів). Також використовують зневоднення вугілля нижчих рангів (напр. буре вугілля), щоб збільшити калорійність і, таким чином, ефективність вироблення електроенергії. Застосовується також і газифікація вугілля (Integrated Gasification Combined Cycle) в результаті чого утворюється суміш монооксиду карбону та водню (сингаз), яка потім очищується і спалюється в газовій турбіні для виробництво електроенергії. Таким чином можна зменшити викиди оксидів сульфуру та ртуті [1]. Проте, найбільш дискусійною є технологія уловлювання та захоронення СО2, недоліки якої детально описані в наступному розділі.
Перші програми із запровадження технологій “чистого вугілля” були розпочаті в 1980 році як відповідь на занепокоєння кислотними дощами. Програми фокусувалися на зниженні викидів оксидів сульфуру та нітрогену, які є основними чинниками кислотних дощів. Зараз ці технології використовуються для популяризації вугілля в якості джерела енергії. Однак, технології “чистого вугілля” дуже дорогі і нічого не роблять для зниження негативних екологічних наслідків від видобутку вугілля або спустошуючого впливу зміни клімату [2]. В той час як енергетичні компанії витрачають величезні кошти для пропаганди технологій “чистого вугілля”, цілком очевидно, що більш доцільно інвестувати в енергозберегаючі технології та відновлювані джерела енергії, ніж викидати гроші на вітер для прикривання брудної справи вугільної промисловості.
Хоча деякі технології знижують кількість шкідливих викидів від вугільної промисловості, “чисте вугілля” – це оманливий термін, оскільки містить взаємовиключні поняття. І вживати його взагалі не коректно, оскільки вугілля апріорі не може бути чистим.
Дивіться також: “Чистий бруд” – доповідь про технології водовугільного палива та ризики їх застосування в енергетиці та промисловості України
1. Dowbey S. What is clean coal technology?
http://science.howstuffworks.com/clean-coal.htm
2. Greenpeace. Unmasking the truth behind “clean coal”.
http://www.greenpeace.org/seasia/en/asia-energy-revolution/dirty-energy/clean-coal-myth
3. Wilkenfeld G., Hamilton С., Saddler H. ‘Clean coal’ and other greenhouse myths. 2007.
www.tai.org.au/documents/downloads/WP108.pdf
