УКМ

Вчені змоделювали сценарії розвитку Енергетичної стратегії України до 2035 року

29.03.2019

Інститут економіки і прогнозування НАН України провів семінар «Довгострокове енергетичне моделювання та прогнозування сценаріїв розвитку Енергетичної стратегії України на період до 2035 року».

Семінар став підсумком багатомісячної роботи команди українсько-данських експертів за активної участі фахівців Директорату енергетичних ринків Міненерговугілля, УДЕЦ та Данського Енергетичного агентства. Фахівці представили та обговорили результати моделювання різних сценаріїв розвитку паливно-енергетичного комплексу України на середньо- та довгострокову перспективу.

На думку Анни Акерманн, керівниці кліматичного відділу Центру екологічних ініціатив “Екодія” (член УКМ),  деякі висновки моделювання заслуговують на особливу увагу:

1) Навіть за “помірних” темпів розвитку ВДЕ, частка відновлюваних у 2035 році може становити 31 %, що є більше ніж наразі передбачено в Енергостратегії (де прописана мета 25%). При цьому до 2050 р. частка ВДЕ може становити більше 60%. Тобто можна сказати, що мета стратегії станом на сьогодні вже є не достатньо актуальною, а зі слів Міненергетики, документ буде переглядатися не раніше 2020 року.

2) Один з висновків: Не потрібно давати обмеження для розвитку ВДЕ (як зараз прописано в стратегії: 25% до 2035 року), адже дешевше розвивати відновлювану енергетику сучасними темпами, забезпечивши у першу чергу вільні ринкові відносини в енергетиці. Невикористання економічно-доцільного потенціалу ВДЕ після 2035 року буде змушувати використовувати дорожчу теплову генерацію, що суттєво  позначиться  на загальній вартості та споживанні електроенергії в системі.

3) Сьогоднішній так званий “зелено-вугільний парадокс” економічно вигідно долається застосуванням сучасних технологій для балансування та акумулювання енергії, а також за рахунок впровадження заходів із балансування попитом. Також важливо впроваджувати технології прогнозування виробництва із СЕС та ВЕС. При цьому відбуватиметься інтенсивне та надійне зростання ВДЕ в енергобалансі.

4) Будівництво нового блоку №3 на Хмельницькій АЕС в 2025 році для забезпечення внутрішніх потреб України в електроенергії є незатребуваним. Атомна енергетика, при дотриманні цілей Енергостратегії 2035 зберігатиме свою домінуючу роль, однак, нове будівництво блоків є менш обґрунтованим з огляду на його вартість і конкуренцію з відновлюваною енергетикою. Результати моделювання показують, що у разі досягнення цілей Енергостратегії, зокрема щодо суттєвого зниження енергоємності економіки та суттєвого нарощування ВДЕ, спостерігатиметься неповна завантаженість існуючих блоків АЕС, а, відтак, будівництво нового блоку №3 на Хмельницькій АЕС в 2025 р. видається незатребуваним. Після 2035 року потрібно мати стратегію із заміщення знятих з експлуатації атомних потужностей, їх можна замінити відновлюваними джерелами енергії.

5) Горизонт планування має  бути до 2050 року, а не до 2035-го. Усі державні стратегії мають бути між собою узгоджені, досі цього немає.

До речі, за інструмент розрахунку було використано багатофакторну оптимізаційну математичну модель Times-Ukraine, доповнену масивом технологічної інформації щодо електроенергетичного комплексу України, фактичних і прогнозних показників соціально-економічного розвитку. Слід зазначити, що аналогічні моделі використовуються також у Данії для оцінки різних сценаріїв розвитку власного паливно-енергетичного комплексу. Така модель дозволяє розрахувати оптимальну технологічну структуру енергосистеми при заданих умовах та обмеженнях, використовуючи критерій мінімізації зведених витрат на її функціонування.

Експертами, спільно з фахівцями Міненерговугілля, було підготовлено набір сценаріїв імовірного розвитку ПЕК, які потім були прораховані на основі зазначеної економіко-математичної моделі.

Це, зокрема,

– базовий сценарій, що ґрунтується на цільових показниках Енергетичної стратегії України до 2035 року;

– альтернативні сценарії, які відрізняються від базового додатковими обмеженнями чи ймовірними припущеннями.

Ці сценарії дають відповідь на низку питань. До прикладу, що доцільніше – будівництво нових високоманеврових потужностей для балансування генерації з ВДЕ чи модернізація і продовження експлуатації пиловугільних енергоблоків діючих ТЕС?

Чи є необхідність у будівництві, а якщо так – то впродовж якого періоду, нових атомних енергоблоків? Яка динаміка розвитку відновлюваної енергетики є економічно оптимальною? Який позитивний ефект від впровадження якісної системи прогнозування генерації СЕС та ВЕС?

Такий факторний аналіз насамперед дозволяє оцінити вплив тих чи інших рішень на функціонування енергетичної системи країни і сприятиме, таким чином, підвищенню якості державної політики в енергетиці України.

Автори моделювання зазначили, що воно не враховує мережеві обмеження ОЕС України, а процедура балансування враховується лише в спрощеному вигляді на макрорівні. Тому отримані результати є індикативними та дозволяють оцінити вплив тої чи іншої політики, насамперед на якісному рівні.

З результатами моделювання можна ознайомитись за посиланням https://www.timesukraine.tokni.com/

Написати коментар »

Написати коментар

Зверніть увагу: Якщо Ваш коментар одразу після додавання не з'явився, його буде опубліковано протягом певного часу. Немає необхідності публікувати його знову.