Питання та відповіді про міжнародну конференцію ООН зі зміни клімату в Познані 1-12 грудня 2008 року

Чим важлива конференція ООН зі зміни клімату в Познані?

З 1 по 12 грудня відбувається черговий раунд міжнародних переговорів зі зміни клімату на базі Рамкової Конвенції ООН зі зміни клімату та Кіотського Протоколу.

Головна мета зустрічі – формування чернетки наступної міжнародної угоди по скороченню викидів, що вступить в силу після Кіотського протоколу. Очікується, що в Познані країни зроблять заяви про свої плани скорочення викидів на період після 2012 року.

Як можна охарактеризувати стан міжнародних переговорів зі зміни клімату?

  • Процес відбувається дуже повільно і невизначено, багато риторики і мало дій, частково причиною цього було очікування зміни президента в США і зміни позиції цієї країни на міжнародних переговорах;
  • Політики більшості країн не бажають приймати рішення на основі наукових висновків Міжнародної групи експертів ООН зі зміни клімату та не усвідомлюють серйозність та терміновість прийняття ефективних рішень;
  • Лише Європейський Союз та Норвегія заявили про свої плани скорочення викидів до 2020 року, на рівні, необхідному для стабілізації викидів парникових газів. В той час як інші важливі країни – Канада, Японія, Австралія – ховаються за США, як найгіршого учасника переговорів і пропонують незначні національні цілі скорочення викидів, що не відповідають ні потенціалу, ні фінансовим можливостям, ні рівню історичної відповідальності цих країн за зміни клімату, що відбуваються;
  • З’явилися прогресивні учасники переговорів серед країн, що розвиваються (Мексика, Південно-Африканська Республіка, Півд. Корея, Латиноамериканські країни, по деяких питаннях Китай). Ці країни приймають активну роль в переговорах, виходять з низкою конструктивних пропозицій і також приймають амбітні національні плани по скороченню викидів.

Як можна оцінити успіх переговорів в Познані?

  • Все більше країн приймуть позицію про утримання потепління в межах 2?С;
  • Все більше країн приймуть концепцію про “пік та скорочення” глобальних викидів протягом наступних 10-15 років.
  • Все більше індустріально розвинених країн погодяться на необхідний діапазон зниження викидів на -25-40% від 1990 року до 2020 року.
  • Декларації країн та президента Конференції повинні стверджувати першочерговість вирішення проблеми зміни клімату навіть за умов фінансової кризи та необхідність прийняття готової угоди для ратифікації в Копенгагені в 2009 році.

Навколо яких питань буде точитися дискусія в Познані?

Наступна міжнародна угода буде побудована на наступних блоках:

1. Встановлення спільного довгострокового бачення: глобальні необхідні зниження, розподіл внеску серед індустріально розвинених країн та країн, що розвиваються, довгострокові глобальні цілі скорочення викидів до 2050 року.
2. Скорочення викидів парникових газів: конкретні цифри зобов’язань для індустріально розвинених країн, форми можливих зобов’язань для країн, що розвиваються .
3. Адаптація – ухвалення рішення про джерела фінансування для фонду з адаптації та принципи роботи фонду.
4. Фінансування – ухвалення шляхів фінансування для передачі технологій, адаптації, механізму скорочення вирубки лісів, механізмів скорочення викидів в країнах, що розвиваються.
5. Передача технологій – форми та принципи роботи.


На скільки треба скоротити викиди за висновками міжнародних наукових груп?

В 2007 році вийшов четвертий звіт Міжнародної групи експертів ООН зі зміни клімату, який надав безперечні докази того, що глобальна зміна клімату вже відбувається і несе серйозні загрози економічного, соціального і екологічного характеру. У вчених вже немає сумнівів, що основною причиною зміни клімату є саме збільшення викидів парникових газів, спричинених людською діяльністю.

Середня температура на планеті вже підвищилася на 0.7?С від доіндустріального рівня і вже зараз відбуваються негативні прояви змін клімату. Вчені називають безпечним рівнем глобального потепління 2?С від доіндустріального рівня. Нажаль, якщо викиди парникових газів будуть продовжувати рости як це відбувається зараз, то вже до кінця століття середня температура на планеті може дійти до позначки 7 градусів Цельсія.

Навіть 2?С потепління не означають, що негативних наслідків не буде, але це межа, від якої можуть початися незворотні та катастрофічні зміни клімату:

  • 1.1-3.2 мільярди людей будуть страждати від нестачі питної води;
  • загибель коралових рифів та інших видів, що залежать від них;
  • танення тундри, що призведе до значних викидів метану, посилюючи процес глобальної зміни клімату;
  • 3-15 мільйонів людей щорічно під ризиком затоплення територій проживання;
  • збільшення інфекційних захворювань, недоїдання;
  • збільшення смертності людей від теплових хвиль, засух, повеней, стихійних лих;
  • при потеплінні на 2.5?С від 20 до 80% амазонських тропічних лісів загинуть;

Для утримання потепління на межі 2?С потепління група індустріально розвинених країн [1] повинна взяти зобов’язання на скорочення викидів на 25-40% від рівня 1990 року до 2020 та на 80-95% до 2050 року. В той же час від країн, що розвиваються також очікується згода на певні зобов’язання скорочення викидів за умови фінансової та технічної допомоги з боку розвинених країн.

Чи не дешевше адаптуватися до змін клімату, ніж скорочувати викиди сьогодні?

Відповідно до економічного аналізу Ніколаса Стерна, бездіяльність по скороченню викидів парникових газів призведе до втрат глобального ВВП на рівні 5-20% щорічно від стихійних лих, втрат врожайності, затоплення територій, тощо. Натомість для утримання температури на рівні 2?С потепління необхідні кошти розміром 1% глобального ВВП щорічно.

Більше того, адаптація можлива лише до певного рівня потепління, після якого адаптуватися неможливо. Так, група острівних країн вже розглядає питання переселення усього населення своїх країн через затоплення територій проживання.

Від кого залежить вирішення проблеми зміни клімату?

Встановлення та запровадження зобов’язань по скороченню викидів парникових газів є політичним питанням кожного уряду окремо. На жаль, уряди не усвідомлюють наскільки серйозною та терміновою є кліматична проблема та не поспішають приймати вчасні та ефективні рішення.

Які позиції основних країн на переговорах?

Деякі країни вже заявляють про плани скорочення викидів парникових газів до 2020 року. Європейський парламент в березні 2008 прийняв рішення про скорочення викидів на -20% від рівня 1990 року до 2020 всередині ЄС та -30%, якщо інші розвинені країни теж візьмуть відповідні зобов’язання в рамках міжнародної угоди на період після 2012 року. Додаткові 10% будуть досягнені шляхом фінансування проектів скорочення викидів в країнах з перехідною економікою та країнах, що розвиваються.

Норвегія також готова брати значні зобов’язання на скорочення викидів парникових газів і виділяє кошти на скорочення вирубки тропічних лісів.

Усі інші індустріально розвинені країни роблять набагато менше країн ЄС та Норвегії по запровадженню політики скорочення викидів в своїх країнах.

Конгрес США почав розглядати можливе залучення країни до глобальних зусиль по скороченню викидів в рамках запропонованого Білля Лібермана-Ворнера. На жаль, найбільш амбіційний план скоротити викиди парникових газів в США до 2020 року лише до рівня, що був в 1990 році.

Австралійський уряд запропонував цілі від 10 до 25% скорочення викидів до 2020 року від рівня 2000 року.

Канадський уряд встановив дуже низьку для себе мету скорочення викидів: 3% скорочення від рівня 1990 року до 2020 року. Японія заявила про намір скоротити викиди на 14% до 2020 від рівня 2005 року, що від рівня 1990 означає лише 6% скорочення.

Найбільш прогресивні країни, що розвиваються також заявляють про свої цілі. Так, ПАР нещодавно заявила про намір стабілізувати викиди парникових газів до 2020-2025 років і потім почати їх знижувати. Очікується, що найближчим часом Південна Корея заявить про свої цілі. Арменія також висловлювала свою готовність брати зобов’язання за умови підтримки з боку розвинених країн.

Які пропонуються форми зобов’язань по скороченню викидів для країн?

Існують декілька пропозицій в яких формах встановлювати зобов’язання (обов’язкові, добровільні, секторальні) та за якими принципами розподілити необхідні скорочення викидів парникових газів серед країн.

Для політиків легше прийняти рішення про добровільні цілі скорочення викидів, але лише міжнародні зобов’язання будуть змушувати їх запроваджувати політику скорочення викидів в своїх країнах та створять ринкові умови для гнучких механізмів фінансування. Також, лише за умови обов’язкових скорочень викидів для усіх індустріально розвинених країн не буде ситуації, коли одна країна робить багато, а інша нічого. Екологічні організації закликають, щоб для групи індустріально розвинених країн зобов’язання носили лише характер обов’язкових кількісних скорочень викидів. Таку позицію висловлюють країни ЄС, в той час як Росія виступає за необов’язкові для виконання зобов’язання.

Секторальні зобов’язання пропонуються через проблему переміщення виробництва з розвинених країн (які повинні скорочувати викиди) до країн, які не беруть зобов’язання скорочення викидів в міжнародній угоді. Серед секторів називаються енергетика і транспорт, виробництво цементу, алюмінію, чавуну і сталі. Схема може мати наступний характер: усі однотипні підприємства розвинених країн (а, можливо і тих, що розвиваються) отримають однакові (або різні, але чітко визначені) завдання по скороченню викидів (на одиницю продукції, наприклад на тону алюмінію або цементу).

Яка позиція України на міжнародні переговори зі зміни клімату в Познані?

Уряд України планує взяти зобов’язання скоротити викиди на 20% від рівня 1990 року терміном до 2020 року. Фактичні викиди парникових газів на 2006 рік склали мінус 55% від рівня 1990 року.

Які вимоги українських екологічних організацій до уряду України?

  • Необхідність спільними зусиллями утримати глобальне потепління в межах 2 градусів Цельсія, що визнано низкою наукових міжнародних установ як рівень, після якого можуть статися незворотні та катастрофічні наслідки для планети та населення;
  • Індустріально розвинені країни та країни з перехідною економікою повинні взяти сукупне зобов’язання зі зниження викидів парникових газів на рівні 25-40% нижче рівня 1990 року до 2020 року та на 80-95% до 2050 року. Саме підхід міжнародних зобов’язань змусить ці країни впроваджувати політику зі зниження викидів парникових газів в своїх країнах, в тому числі в Україні;
  • Країни, що розвиваються, також повинні докладати зусиль в напрямку стабілізації та майбутньому зниженню викидів парникових газів, але розвинені країни повинні надати для цього технічну та фінансову допомогу;
  • Україна повинна взяти зобов’язання зупинити подальший ріст викидів парникових газів, що в термінах Кіотського протоколу означає 55% скорочення викидів до 2020 року від рівня 1990 року [2]. Зараз Уряд України планує взяти зобов’язання мінус 20% від рівня 1990 року терміном до 2020 року. Відповідно, така позиція передбачає ріст викидів на 70% від сьогоднішнього рівня. Вважаючи на значний потенціал енергозбереження, Україна може розвивати економіку без збільшення викидів. Енергозбереження в Україні є принаймні в 4 рази дешевше за будівництво нових електростанцій.
  • Україна визнає потреби найбідніших та найуразливіших країн у фінансуванні адаптаційних заходів і принципово не виступає проти розширення адаптаційного фонду за рахунок механізму спільного впровадження та міжнародної торгівлі квотами.
  • Необхідно встановити зобов’язання зі скорочення викидів парникових газів в секторах міжнародного авіаційного та морського транспорту. Викиди від цих секторів наразі не включені в Кіотський протокол, але дуже стрімко ростуть і сягають 4% світових викидів парникових газів.
  • Заборонити включення атомної енергетики в проекти фінансової та технічної допомоги по скороченню викидів в країнах, що розвиваються, для попередження розповсюдження ядерної зброї в світі.

1. В Кіотському протоколі країни розділені на 2 групи: індустріально розвинені (Додаток Б) та країни, що розвиваються. Зважаючи на історичну відповідальність за викиди, значні сучасні викиди, фінансові та технічні можливості індустріально розвинених країн саме вони повинні брати значні зобов’язання на скорочення викидів. Також ці країни повинні забезпечити технічну та фінансову допомогу країнам, що розвиваються, в адаптації до змін клімату та в переході на нові безкарбонові технології. Україна входить до групи індустріально-розвинених країн.

2. Теперішній стан викидів парникових газів в Україні -55% від 1990 року, 1990 рік прийнятий як базовий в Кіотському протоколі.