УКМ

Відкритий лист до керівників держави громадських екологічних організацій, членів Робочої групи з питань зміни клімату

м. Київ, 15 червня 2001 року
Президенту України КУЧМІ Л.Д.
Голові Верховної Ради України ПЛЮЩУ І.С.
Прем’єр-міністру України КІНАХУ А.К.

Шановний пане Президенте!

Шановний пане Голово Верховної Ради!

Шановний пане Прем’єр-міністре!

З 1997 року Україна є стороною Рамкової Конвенції ООН зі зміни клімату. Наша країна підписала Кіотський протокол, який визначає конкретні зобов’язання сторін конвенції щодо скорочення викидів парникових газів, накопичення яких в атмосфері призводить до глобальної зміни клімату.

Ми – представники екологічних організацій, що підписалися під цим відкритим листом, вважаємо що наша держава має негайно вжити наступних заходів для виконання своїх зобов’язань, визначених Конвенцією:

– Розробка чіткої національної стратегії України стосовно проблеми кліматичних змін та ратифікація Україною Кіотського протоколу до кінця 2001 року.

Сьогодні єдиною державною структурою, яка відповідає за формування офіційної політики стосовно кліматичних змін є Міжвідомча комісія щодо виконання Рамкової конвенції ООН з питань зміни клімату, що складається з представників Кабінету Міністрів, Верховної Ради та Адміністрації Президента України. Проте до цього часу невідома державна позиція стосовно глобальної зміни клімату, яку мала б розробити Міжвідомча комісія. Розробка Міжвідомчою комісією державної стратегії України стосовно проблеми кліматичних змін та плану дій з метою запобігання цим змінам є нагальною необхідністю. Активна участь у міжнародному переговорному процесі і підтримка Кіотського протоколу є важливою саме в цей час, коли коли існування протоколу знаходиться під загрозою. Ратифікація цієї угоди Україною могла б стати значним внеском у процес міжнародної співпраці.

– Регулярне інформування громадськості з питань кліматичних змін та забезпечення участі громадян та неурядових організацій у роботі відповідних органів влади.

Згідно з Рамковою конвенцією ООН з питань зміни клімату, яка була ратифікована Україною, всі сторони конвенції повинні “сприяти і співпрацювати у галузі … просвіти населення в питаннях зміни клімату і підтримувати найширшу участь у цьому процесі, у тому числі неурядових організацій”. Інформування владою громадськості та участь громадян у прийнятті важливих рішень – основні принципи Орхуської конвенції, яку ратифікувала Україна. Проте до цього часу Міжвідомчою комісією не було вжито жодних кроків для належного інформування громадськості. Верховна Рада, Міністерство палива та енергетики та інші органи влади ігнорують запити та пропозиції щодо співпраці від неурядових організацій. Ми вимагаємо від всіх органів влади включно із Міжвідомчою комісією періодичного інформування населення через державні ЗМІ щодо дій влади спрямованих на запобігання змінам клімату. Також вимагаємо від Міжвідомчої Комісії періодичного проведення громадських консультацій за участю неурядових організацій задля формулювання державної політики з питань зміни клімату.

– Структурна перебудова економіки від енергозатратних до високотехнологічних виробництв.

В Україні основою економіки є енергозатратні галузі, такі як металургія, хімічна та гірничозбагачувальна промисловість. Рівень викидів парникових газів в Україні залишатиметься надзвичайно високим, доки економіка країни не буде переорієнтована на високотехнологічне виробництво, що потребує значно менше енергетичних ресурсів та сировини.

– Створення національного офісу, відповідального за координацію технічних проектів спрямованих на запобігання зміні клімату.

Кіотський протокол передбачає використання так званих проектів спільного впровадження щодо зменшення викидів парникових газів шляхом міжнародної співпраці. Участь у таких проектах дала б Україні можливість отримати інвестиції та значно підвищити ефективність у промисловості, енергетиці та комунальному господарстві. Крім цього, впровадження проектів з використання метану, що утворюється в шахтах, дозволило б не тільки підвищити безпеку шахт, але й отримати додаткове джерело викопного палива.

Проте проекти спільного впровадження не повинні призвести до імпорту застарілих західних технологій до України. Ми підтримуємо участь України у проектах спільного впровадження та вимагає від уряду термінового створення національної агенції, яка відповідала б за координування та контроль за виконанням таких проектів в Україні.

– Обмеження участі України у міжнародній торгівлі викидами парникових газів.

Торгівля викидами дозволить індустріалізованим країнам, які є відповідальними за більшу частину викидів парникових газів, виконати свої зобов’язання, не зменшуючи реальної кількості своїх викидів, або навіть збільшити їх. Це ускладнить задачу відвернення глобальної зміни клімату.

Україна – одна з кількох країн, що мають надлишкові квоти на викиди внаслідок значного економічного спаду. Торгівля цими квотами (так званим “гарячим повітрям”) не зменшить загальних обсягів викидів парникових газів.

“Гаряче повітря” дає можливість продавати квоти, які утворилися без інвестицій, тобто його собівартість є надзвичайно низькою. Отже, “гаряче повітря” витіснятиме технічні проекти зі зменшення викидів за рахунок меншої вартості.

Нарешті, кошти, отримані від торгівлі квотами можуть бути використані в Україні не за призначенням, через відсутність відповідного законодавства та через складність і непрозорість існуючих механізмів розподілу коштів .

– Стимулювання державою підвищення енергоефективності та розвитку використання поновлюваних джерел енергії.

Україна має один з найвищих у світі рівень енергоспоживання на одиницю виробленої продукції. Енергетика є найбільшим джерелом викидів парникових газів у нашій державі. Підвищення енергоефективності є надзвичайно важливим як для запобігання зміні клімату, так і для економіки України.

Використання поновлюваних джерел енергії не спричиняє додаткових викидів парникових газів. Виробництво енергії за допомогою вітру, біомаси, сонця та інших “альтернативних джерел” не потребує викопного палива, а отже може знизити залежність України від імпорту енергоносіїв. Ми вимагаємо від уряду впровадження економічних стимулів для розвитку поновлюваних джеред енергії та підвищення енергоефективності у енергетиці, промисловості та інших галузях економіки.

– Збереження існуючої системи громадського транспорту та економічне стимулювання підвищення ефективності приватного транспорту.

Наразі транспорт не є найбільшим джерелом викидів парникових газів в Україні. Проте, громадський транспорт в державі дедалі більше занепадає. В той же час чисельність приватних авто швидко збільшується. В майбутньому транспортна галузь може стати серйозним джерелом викидів парникових газів в Україні. Ми вимагаємо від уряду підтримати систему громадського транспорту в Україні на національному та місцевому рівнях, а також впровадження економічного стимулювання виробників та імпортерів автомобілів для підвищення ефективності автотранспорту.

Ми, що підписалися нижче, сподіваємось на те, що співпраця громадськості та уряду задля виконання запропонованих заходів не тільки дасть можливість значно зменшити викиди парникових газів в Україні та запобігти глобальній зміні клімату, але й матиме позитивний вплив на економіку нашої держави. Ми сподіваємось, що Президент, Верховна Рада, та уряд України візьмуть до уваги пропозиції, наведені у цьому листі, під час розробки державної політики, спрямованої на запобігання зміні клімату, а також під час міжнародних переговорів стосовно зміни клімату.

З повагою,
Члени Робочої групи громадських організацій України з питань зміни клімату:


Андрій Конеченков – “Енергія майбутнього століття” (Київ),
Володимир Березін – ЕКЦ “Бахмат” (Артемівськ),
Едуард Шишонков – “Екологія і Мир” (Сімферопіль),
Євген Колішевський – “Голос Природи” (Дніпродзержинськ),
Наталія Акуленко – “Українські енергетичні бригади” (Київ),
Олексій Пасюк – Представник мережі CEE Bankwatch Network в Україні
Петро Грицишин- Західний центр Українського відділення Всесвітньої лабораторії (Львів)
Сергій Федоринчик- Інформцентр УЕА “Зелений Світ” (Київ)
Тарас Личук – Екоклуб (Рівне),
Юрій Резніков – Хмельницьке обласне товариство охорони природи,
Юрій Урбанський – Національний екологічний центр України (Київ).