УКМ

Процеси та заходи, що відбувалися на зустрічі сторін конвенції та Кіотського протоколу в Листопаді 2006р.

28 листопада 2006 року

Процес в Рамках Кіотського Протоколу по встановленню зобов’язань для країн Додатку 1 на наступний звітний період

Процес в рамках Кіотського протоколу відбувається у відповідності з статтею 3.9. і називається Спеціальна Робоча Група щодо наступних зобов’язань для країн додатку Б до Кіотського протоколу. Метою роботи групи є досягнення домовленостей між країнами Додатку 1 на наступний звітний період після 2012 року.
На зустрічі в Найробі сторони обговорювали наукову основу для встановлення майбутніх зобов’язань на зниження викидів парникових газів, тобто довгостроковий напрямок допустимого глобального рівня концентрації парникових газів в атмосфері. Під час сесій виступили представники Міжурядової Групи Експертів зі зміни клімату та Європейської комісії з сценаріями зниження викидів парникових газів, що необхідні для попередження глобальної зміни клімату.
Фінальне рішення групи зазначає, що „відповідно до Третього Звіту Міжурядової Групи експертів зі зміни клімату для стабілізації парникових газів в атмосфері глобальні викиди парникових газів повинні зменшитися до дуже низьких рівнів – більше ніж в 2 рази в порівнянні з 2000 роком”.
Щодо плану роботи Спеціальної Робочої групи на 2007, кожна країна Додатку 1 до Кіотського протоколу повинна до 1 лютого 2007 року надати наступну інформацію (пункт 3 документу FCCC/KP/AWG/2006/L.4, 14 November 2006):

  • аналіз потенціалу зниження викидів парникових газів по різних секторах економіки,
  • оцінка вартості теперішніх та запланованих програм зі зниження викидів парникових газів по різних секторах,
  • оцінка інших позитивних наслідків від впровадження програм зниження викидів парникових газів ,
  • заходи та технології, що можуть використовуватися країнами Додатку 1, беручи до уваги національні особливості, екологічні, економічні та соціальні аспекти, особливості структури економіки.

За отриманими даними в травні на зустрічі допоміжних органів почнеться аналіз щодо можливостей зниження викидів парникових газів для кожної з країн додатку 1.
Європейський союз представив свою довгострокову стратегію на зниження викидів на 30% до 2020 року та на 50% до 2050 року у порівнянні із рівнем 1990 року.

Процес в рамках Конвенції

Процес в рамках Конвенції називається Діалог по довгостроковим діям щодо попередження зміни клімату шляхом посилення впровадження Конвенції. На відміну від Спеціальної Робочої Групи даний процес не є переговорним процесом і є лише серією сесій 2006-2008 року щодо обговорення різноманітних питань стосовно наступних спільних дій усіх країн.
З виступів представників країн можна зробити висновок, що розвинені країни готові брати на себе значні зобов’язання на наступний період Кіотського протоколу, але потрібно щоб найбільші країни що розвиваються (Китай, Індія, Бразилія) також взяли певні зобов’язання. Це ґрунтується на розрахунках, в яких зазначено, що в подальшому роль розвинених країн в глобальних викидах парникових газів буде зменшуватися. Тому лише зусилля країн Додатку 1 не достатні для досягнення стабілізації концентрації СО2 в атмосфері на потрібному рівні. Іншою передумовою є ратифікація Кіотського протоколу США та Австралією.
Протягом діалогу відбулася презентація сера Ніколаса Стерна, який нещодавно оприлюднив звіт про економічні наслідки від бездіяльності по зниженню викидів парникових газів. „Якщо країни не будуть вживати заходів зі зниження викидів парникових газів вже сьогодні, то втрачатимуть 5-20% ВВП щорічно. На противагу, на поступове зниження викидів парникових газів необхідно витрачати лише 1% ВВП”.
Китайська делегація представила національне законодавство в сфері зниження викидів, включаючи законодавство по державній підтримці впровадження енергозберігаючих заходів, розвитку відновлюваних джерел енергії сонця, вітру та біопалив та насадження лісів. Деякі експерти оцінюють політику Китаю в сфері розвитку альтернативних джерел енергії однією з найкращих в світі.

Перегляд Кіотського Протоколу

Цей процес почався на основі статті 9 Кіотського протоколу, що передбачає перший перегляд протоколу на зустрічі COP/MOP 2 і необхідність подальших переглядів. Розвинені країни вбачають в цьому процесі можливість піднімати питання щодо включення країн, що розвиваються, до Додатку Б Кіотського протоколу із зобов’язаннями на зниження викидів парникових газів. Китай та Індія від імені групи G77 наполягають, щоб перегляд Кіотського протоколу відбувся після досягнення домовленостей на другий період зобов’язань країнами Додатку 1, тому що категорично відмовляються від будь-якого процесу, що може призвести до встановлення зобов’язань зниження викидів парникових газів на країни, що розвиваються.
За висловлюваннями представників Європейського Союзу та інших країн Додатку 1 для просування міжнародних домовленостей за Кіотським протоколом та розширення списку країн, що взяли зобов’язання, необхідно за статтею 9 прийняти мандат, в якому будуть чітко прописані терміни роботи по перегляду Кіотського протоколу. Прописані часові періоди по кожному з процесів статті 9 та 3.9 необхідні, щоб досягти рішення по другому періоду зобов’язань в терміни, що передбачають достатньо часу на ратифікацію для вступу в силу другого періоду зобов’язань без розриву з першим періодом, тобто в 2013 році.
Компромісом переговорів по статті 9 стало рішення, що перегляд Кіотського протоколу відбудеться на COP/MOP 4 в 2008 році, а на COP/MOP 3 буде вирішено за якими аспектами Кіотський протокол буде переглядатися. Рішення також містить тезу, що перегляд не повинен привести до нових зобов’язань на зниження викидів для будь-якої із сторін Кіотського протоколу.
Для України вигідно підтримувати позицію вчасного досягнення рішень за статтями 9 та 3.9, щоб не було розриву в використанні гнучких механізмів Кіотського протоколу. Це дасть можливість бізнесовим структурам інвестувати в довгострокові проекти зниження викидів парникових газів, що не окупаються в короткий період.

Російська Пропозиція

Росія подала пропозицію щодо встановлення процесу, який би дозволив країнам брати добровільні зобов’язання на зниження викидів. Теоретично країни, що розвиваються можуть взяти добровільні зобов’язання на зниження викидів, а процесуально такої можливості немає.

Російська пропозиція щодо створення процедури на добровільні зобов’язання для країн, що не входять в Додаток 1 була дуже негативно сприйнята країнами групи G77. На жаль, не вдалося досягти рішення, щоб обговорення цього питання було включено в пленарні засідання. Як компроміс було вирішено, що на наступних допоміжних органах в травні 2007 року відбудеться семінар організований російською делегацією з цього питання зі звітом на СОР/MOP 3.

Включення Білорусі до Додатку Б Кіотського Протоколу

Хоча Білорусь є країною Додатку 1 (розвинена країна), вона як країна з перехідною економікою не підписала Кіотський Протокол. Зважаючи на можливість використання гнучких механізмів Кіотського протоколу, Білорусь подала заявку на приєднання до Додатку Б із рівнем зниження 5% у порівнянні з 1990 роком.
Під час переговорів багато країн висловили стурбованість, що реальні викиди парникових газів знизилися набагато більше ніж 5% і що Білорусь планує торгівлю так званим „гарячим повітрям” (квотами), що може підірвати ситуацію з цінами на ринках квот, а також на ринках проектів спільного впровадження і механізму чистого розвитку. В результаті довгих переговорів (Білорусь активно просувалася Російською делегацією) Білорусь взяла зобов’язання на рівні 8% зниження викидів та пообіцяла не виносити на міжнародний ринок 7% резерву свого „гарячого повітря”.
Включення Білорусі до Додатку Б є першим прецедентом розширення Додатку Б Кіотського протоколу, що можна вважати позитивним рішенням. Також Білорусь пообіцяла взяти на себе жорсткі зобов’язання на другий період зобов’язань після 2012 року. З іншого боку, для України Білорусь є конкурентом як на ринку проектів спільного впровадження, так і на ринку продажу „гарячого повітря”.

Презентація рейтингу країн по впровадженню внутрішньої та зовнішньої політики попередження глобальної зміни клімату

13 Листопада GermanWatch разом із Climate Action Network Europe представили результати експертного аналізу впровадження країнами внутрішньої та зовнішньої політики зниження викидів парникових газів.

Оцінка включала 56 країн, які разом відповідають за 90% глобальних викидів парникових газів. Аналіз виконувався експертами і мав на меті оцінити не досягнення певних країн в цифрах, а співвідношення можливостей і потенціалу в зниженні викидів парникових газів до реального впровадження відповідних заходів.

Україна в даному рейтингу опинилася на 44 місці. Перші місця були надані Швеції, Великобританії та Данії. Цікаво також відмітити, що в список першої десятки „чемпіонів” потрапили Індія та Бразилія. Хоча на міжнародному рівні ці країни відмовляються брати на себе кількісні зобов’язання зниження викидів парникових газів, вони прийняли законодавчі акти, що стимулюють енергозбереження та розвиток відновлюваних джерел енергії в своїх країнах. Така політика викликана не лише необхідністю зниження викидів парникових газів для попередження зміни клімату, а й сприятливо впливає на економіку цих країн. В той же час Сполучені Штати Америки та Австралія через свою позицію не ратифікації Кіотського протоколу та недостатню роботу на національному рівні отримали 53 та 47 місця відповідно.