Питання та відповіді про зміну клімату та Кіотський протокол

Чим небезпечні глобальні зміни клімату?

Який зв’язок між екстремальними погодними умовами та зміною клімату?

Яка частка впливу людини на процес глобального потепління?

Яка частка впливу природних факторів на процес глобального потепління?

Чи можна довіряти висновкам Міжнародної групи експертів зі зміни клімату (МГЕЗК /IPCC)?

У 1940-1960-х роках спостерігалося глобальне похолодання. При цьому викиди парникових газів у результаті діяльності людини зростали. Чи не є це доказом того, що концентрація СО2 не впливає на температуру?

Зміни клімату неодноразово спостерігалися у минулому. Чому ж потепління останніх десятиріч викликає таку занепокоєність?

Чи впевнені науковці у причині теперішнього потепління?

Чи не дешевше адаптуватися до змін клімату, ніж інвестувати у зниження викидів парникових газів?

Які існують докази того, що відбувається зміна клімату?

Як можна помітити підвищення температури на 0,85 градуса, оскільки це щось надзвичайно мале? Щодня температура змінюється набагато сильніше.

Невже людина вплинула на кругообіг вуглекислого газу (СО2) у атмосфері?

Усе навпаки: це саме температура впливає на СО2?

Чи правда, що парниковий ефект на 95% викликаний водяною парою?

Клімат Землі змінювався завжди й цього не слід боятися?

Чи можливо повернутися до колишнього «мирного» клімату?

Яка різниця – потеплішає на 2 або на 3 градуси?

За «проблемою клімату» приховані економічні інтереси Євросоюзу?

Атомна енергетика, відновлювальні джерела енергії чи вугілля?

Що таке теорія глобального похолодання?

Що таке теорія глобального затемнення?

Які будуть наслідки зміни клімату для України?

Що важливіше для України: покращувати економіку чи боротися зі зміною клімату?

Що таке Кіотський протокол?

Що таке гнучкі механізми Кіотського протоколу?

Перший період Кіотського протоколу закінчився. Що далі?

Яка роль України в вирішенні глобальної проблеми?

Що таке гнучкі механізми Кіотського протоколу?

Як працювали гнучкі механізми в Україні?

Як реалізовувався в Україні механізм міжнародної торгівлі квотами?

Чи може Україна й надалі торгувати квотами?

Чи можна вважати Кіотський протокол ефективною угодою, тоді як найбільші забруднювачі його не ратифікували?

На Кіотському протоколі заробляли гроші?

Світові лідери ні про що не можуть домовитися, науковці їх не переконали?

Що відбуватиметься по завершенню другого періоду Кіотського протоколу?

Яку офіційну мету зі скорочення парникових газів встановила Україна на другий період Кіотського протоколу?

Що насправді означає мета України зі скорочення викидів парникових газів?

Що пропонують уряду громадські екологічні організації?

Чим небезпечні глобальні зміни клімату?

Існує така думка, що з глобальним потеплінням в світі стане лише тепліше. Але, насправді, на нас чекають зміни клімату, які спричиняють такі екстремальні природні явища, як посухи, повені, сильні урагани, затоплення прибережних районів і поселень, аномальні температури. Вже до кінця цього століття зміна клімату загрожує існуванню сотням мільйонів людей.

Який зв’язок між екстремальними погодними умовами та зміною клімату?

Наукові дослідження свідчать про зростання кількості різних екстремальних кліматичних явищ, що пов’язують із глобальною зміною клімату, у низці регіонів світу. Так, кількість ураганів 4 та 5-ї категорій з 1970 року зросла приблизно на 75%. Найбільше зростання відмічене у північній та південно-західній частинах Тихого океану та в Індійському океані. При цьому, кількість ураганів у Північній Атлантиці у 9 з 11 останніх років також перевищувало норму.

Крім того, за останні 50 років у відібраних для досліджень регіонах суходолу спостерігається значне зменшення річної кількості холодних ночей та, відповідно, значне збільшення теплих. Зменшення кількості холодних днів та збільшення спекотних, зазвичай, є менш помітним, хоча й спостерігається повсюдно.

Яскравою ознакою зміни екстремальних показників є спостереження зростання кількості випадків потужних опадів у середніх широтах протягом останніх 50 років. Загалом, кількість щоденних випадків сильних опадів, що призвели до повеней, збільшилася.

Кількість регіонів, охоплених посухою, також збільшилася, оскільки кількість опадів над суходолом зменшилася несуттєво, у той час як випаровування внаслідок більш теплих умов збільшилося.

За словами Тетяни Адаменко, начальника Відділу агрометеорології Українського гідрометцентру, в Україні, як і в усьому світі, існує тенденція до збільшення кількості небезпечних та стихійних явищ.

Яка частка впливу людини на процес глобального потепління?

Згідно останнього, П’ятого оціночного звіту IPCC, опублікованого у вересні 2013, саме діяльність людини (ступінь впевненості складає 95-100%) є головною причиною зміни клімату після 1950 років. Варто зауважити, що впевненість науковців значно зросла порівняно з попередніми доповідями. Так, у доповіді 2007 року вчені були впевнені у антропогенному чиннику зміни клімату на 90% – 100%, а у доповіді 2001 року – лише на 66%.

Вуглекислий газ (СО2) є найбільш важливим антропогенним парниковим газом. Згідно останнього, Пятого оціночного звіту IPCC, концентрація СО2 в атмосфері підвищилася більше ніж на 20%, починаючи з 1958го року, коли розпочалися систематичні атмосферні вимірювання та приблизно на 40% – з 1750го року. Основними причинами збільшення концентрації вуглекислого газу є спалювання викопного палива (вугілля, нафти, газу), зміни в землекористуванні та вирубка лісів.

Концентрації СО2, метану (CH4), та оксиду нітрогену (N2O) на сьогоднішній день значно перевищують діапазон концентрацій, зафіксованих в кернах льоду за останні 800 000 років. Середні значення зростання концентрацій СО2, метану (CH4), та оксиду нітрогену (N2O) за минуле століття є безпрецедентними за останні 22 000 років
Концентрація метану в атмосфері збільшилася на 150% у порівнянні з доіндустріальним періодом. Основними причинами збільшення метану є викиди внаслідок видобутку та транспортування вугiлля, природного газу та нафти, викиди зі сміттєзвалищ та викиди в сільському господарстві.

Концентрація оксиду нітрогену збільшилася на 20% у порівнянні з доіндустріальним періодом. Викиди оксиду нітрогену також є наслідком людської діяльності, зокрема, використання добрив та спалювання викопних палив.

Яка частка впливу природних факторів на процес глобального потепління?

Для порівняння впливу антропогенних та природних факторів на зміну клімату використовують такий показник, як “випромінювальна потужність” (radiative forcing), що визначає силу впливу певного фактору на енергетичний баланc Землі та оцінюється у одиницях – Вт/м2. Позитивне значення випромінювальної потужності свідчить про нагрівання, а негативне – про охолодження кліматичної системи.

Найновіші дані (згідно П’ятого оціночного звіту IPCC) щодо впливу окремих факторів на енергетичний баланс Землі наведено нижче.

Сукупні викиди СО2, метану та оксиду нітрогену на 2011 р. викликають потепління на +2,82 Вт/м2.
Викиди аерозолів (сульфати, органічний вуглець, нітрати та пил) в сукупності призводять до охолодження кліматичної системи на рівні -0,9 Вт/м2.

Загалом, сукупний ефект від всіх антропогенних чинників викликає потепління на 2,3 Вт/м2 від 1750 року. Оцінка впливу антропогенних факторів у 2011 на 43% більша за значення, наведене у Четвертому оціночному звіті для 2005 року. Це у рівній мірі пов’язано зі зменшенням оцінок випромінювальної потужності аерозолів та продовження зростання викидів більшості парникових газів.

Вулканічні аерозолі у стратосфері можуть мати вплив на кліматичну систему протягом декількох років після виверження вулканів. Кілька невеликих вивержень протягом 2008-2011 років призвели до охолодження кліматичної системи на −0,11 Вт/м2, вдвічі збільшивши випромінювальну потужність вулканічних аерозолів протягом 1999-2002 років.

Найточніша оцінка випромінювальної потужності внаслідок зміни сукупного сонячного випромінювання протягом індустріальної ери складає 0,05 Вт/м2.

Таким чином, антропогенні фактори мають набагато більший вплив на зміну клімату, ніж природні.

Чи можна довіряти висновкам Міжнародної групи експертів зі зміни клімату (МГЕЗК /IPCC)?

Безумовно, адже Міжурядова група експертів зі зміни клімату (МГЕЗК/ІРСС) є провідним міжнародним органом з оцінки зміни клімату. МГЕЗК було створено Програмою ООН з охорони довкілля (ЮНЕП) та Всесвітньою метеорологічною організацією у 1988 році з метою підготовки звітів щодо сучасного стану розуміння проблеми зміни клімату та екологічних і соціально-економічних її наслідків.

МГЕЗК не здійснює власних досліджень. Натомість, науковці університетів, експерти аналітичних центрів, а також представники бізнесу та громадських організацій по всьому світі на громадських засадах аналізують та узагальнюють найновіші дослідження зі зміни клімату. Попередню доповідь МГЕЗК було опубліковано у 2007 році, за що її авторам було присуджено Нобелівську премію миру.

Звіти МГЕЗК вважаються найбільш авторитетною науковою оцінкою зміни клімату, оскільки у їх підготовці та прийнятті беруть участь тисячі науковців по всьому світі, зокрема, й з України.

У 1940-1960-х роках спостерігалося глобальне похолодання. При цьому викиди парникових газів у результаті діяльності людини зростали. Чи не є це доказом того, що концентрація СО2 не впливає на температуру?

На клімат Землі у ХХ столітті, як і раніше, впливало багато процесів. Антропогенне посилення парникового ефекту стало провідним фактором лише, приблизно, з 1975 року. До того, з середини ХІХ століття до 1960 року, концентрація СО2 у атмосфері зросла на 35 ppm (частинок на мільйон), а після того – вже на 70 ppm.

Антропогенний вплив – це ще й забруднення атмосфери найдрібнішими твердими зваженими частинками, яке розпочалося до посилення парникового ефекту, а саме у 1940-х роках. Це так званий ефект охолодження («global dimming»). Він є слабшим за парниковий ефект, але не звертати на нього уваги також не можна.

Головним фактором більш теплих 1930-х та холодних 1950-х вважають Сонце. Цікаво, що у 30-і роки збільшилася температура як нижньої, так і верхньої атмосфери – тропосфери та стратосфери відповідно, тобто Сонце гріло сильніше. У ті часи більш сильної, а по тому – слабшої сонячної активності було достатньо для глобальних коливань температури. Однак нині, крім відносно слабкого впливу Сонця, з’явився новий, потужніший фактор. Зараз антропогенне посилення парникового ефекту приблизно у 46 разів сильніше за фактор сонячної радіації.

У останні десятиліття температурні тренди у тропосфері та стратосфері є різними: парниковий шар СО2 та метану – потовщився. Під ним, у тропосфері, стає тепліше, а над ним, у стратосфері – холодніше. Це демонструють спостереження по всій планеті.

Підготовлено на основі матеріалів: http://wwf.ru/about/what_we_do/climate/climate_skeptic/136

Зміни клімату неодноразово спостерігалися у минулому. Чому ж потепління останніх десятиріч викликає таку занепокоєність?

Дійсно, результати вимірювань за останні 250 років та непрямі дані стосовно температури за тисячу та більше років (наприклад, швидкість росту дерев за річними кільцями, склад рослинних спор, пилку та насіння) свідчать про те, що теперішній ріст середньої температури на планеті не є унікальним у історії людства. Існували й середньовічний максимум, а раніше – й льодовикові періоди. У епоху динозаврів, наприклад, було приблизно на 70°C тепліше, ніж тепер.

Непокоїть виникнення нового кліматичного фактору – досі небаченого збільшення концентрації СО2 та метану, завдяки якому й підвищується температура. Таке збільшення концентрації парникових газів викликане спалюванням викопних палив та вирубуванням лісів, є першопричиною даної проблеми, а збільшення температури – лише один з її наслідків. Оскільки викиди неможливо скоротити одразу, це означає, що нас очікує чимдалі більше зростання температури. Тому непокоїть передусім не теперішня ситуація, а майбутнє.

Але найбільше непокоїть зовсім не потепління, бо якщо воно повільне та м’яке, то не становить якоїсь загрози. На жаль, ми маємо справу не лише зі потеплінням, а зі зміною всієї кліматичної системи. Головне лихо – збільшення частоти та потужності небезпечних кліматичних явищ, що підтверджується прямими спостереженнями останніх десятиріч.

Підготовлено на основі матеріалів: http://wwf.ru/about/what_we_do/climate/climate_skeptic

Чи впевнені науковці у причині теперішнього потепління?

Науковці не впевнені в тому, наскільки сильно змінюється клімат і чи винне в цьому людство. У їхніх статтях можна зустріти масу слів «можливо», «ймовірно» та ін.

У науковому стилі мовлення вживаються слова «можливо» та «ймовірно». Науковці й самі зрозуміли, що їхню мову не завжди розуміють правильно. Тому кілька тисяч людей, що беруть участь у роботі Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (IPCC), склали словник. У ньому «надзвичайно ймовірно» означає більш, ніж 95%-ву достовірність знань, «дуже ймовірно» – близько 90%, «ймовірно» – близько 66%. У звичайному ж житті явища «середньої ймовірності» часто сприймаються нами як малоймовірні, тобто ці слова мають інший сенс.

Теорія парникового ефекту нараховує більше 150 років, а гіпотезі щодо його антропогенного посилення близько 50.
До якої ж позначки підвищиться температура повітря за тої або іншої концентрації СО2 у атмосфері, наскільки катастрофічними будуть наслідки зміни клімату – це сценарні прогнози, ймовірність яких оцінюється, як «висока» або «середня» (зауважимо, це 66-90%).

Цього цілком достатньо для запровадження заходів з енергоефективності та енергозбереження, розвитку відновлюваних джерел енергії чи модернізації транспорту, що для нас є вкрай необхідним й без «зміни клімату».

Інфографіка самих важливих висновків П'ятої доповіді Мужурядової групи експертів по зміні клімату

Чи не дешевше адаптуватися до змін клімату, ніж інвестувати у зниження викидів парникових газів?

Ні. По-перше, багато природних систем, такі, як коралові рифи та льодовики, є дуже чутливими до збільшення температури. Як зможе адаптуватися полярний ведмідь, коли зникне його територія існування? Те саме відбудеться з десятками тисяч інших видів рослин та тварин, які не зможуть адаптуватися.

По-друге, глобальне потепління і зміна клімату вже не розглядаються, як суто екологічна проблема, а більше – як економічна і соціальна. За висновками британського економіста Ніколаса Стерна, якщо людство не буде вживати заходів зі зниження викидів парникових газів вже сьогодні – втрачатиме 5-20% ВВП щорічно в наступні роки внаслідок втрат у сільському господарстві, збитків від більшої кількості потужніших стихійних лих, нестачу питної води та затоплення поселень, тощо.

На противагу, на поступове зниження викидів парникових газів необхідно лише 1% світового ВВП.

Інфографіка самих важливих висновків П'ятої доповіді Мужурядової групи експертів по зміні клімату

Які існують докази того, що відбувається зміна клімату?

Згідно останнього звіту Міжнародної групи вчених зі зміни клімату IPCC1 (вересень 2013р):

  • Починаючи з 1950 року, було помічено зміни всієї кліматичної системи: атмосфера та океан потеплішали, сніговий та льодовий покрив зменшився, і рівень світового океану підвищився. Багато з цих змін є нетиповими або безпрецедентними за останні десятиліття чи навіть тисячоліття.
  • Кожне з останніх трьох десятиліть було теплішим за всі попередні десятиліття з 1850 року. Аналіз палеокліматичних даних свідчить про те, що у Північній півкулі період з 1983 по 2012 рік був найтеплішим 30-ти річним періодом за останні 800 років.
  • Середня температура земної поверхні (температура повітря над поверхнею суші та поверхні моря) зросла на 0.85 °C протягом періоду з 1901 по 2012 рік.
  • З 1950 року температура атмосфери та океану підвищилася, сніговий та льодовий покрив зменшився, а рівень Світового океану піднявся. Більшість з цих змін відбуваються значно швидше, ніж у минулому.
  • Танення льодовиків та льодовикових щитів в останньому десятилітті відбувалося у декілька разів швидше, ніж у 90-ті роки.
  • Підвищення рівня моря прискорилося майже вдвічі з 1993 по 2010 рік, порівняно до періоду з 1901 по 2010 рік.
  • Льодовиковий покрив в Арктиці зменшувався кожного сезону та кожного десятиліття з 1979 року.
  • Зафіксовано збільшення частоти та тривалості посух у тропічних та субтропічних регіонах, що є великою проблемою для місцевого населення.
  • Зафіксоване зростання числа випадків потужних опадів у середніх широтах протягом останніх 50 років. Загалом, кількість щоденних випадків сильних опадів, що призвели до повеней, збільшилася.
  • Кількість ураганів 4 та 5-ї категорій з 1970 року зросла приблизно на 75%. Найбільше зростання відмічене у північній та південно-західній частинах Тихого океану та в Індійському океані. При цьому кількість ураганів у Північній Атлантиці у 9 з 11 останніх років також перевищувало норму.

Інфографіка самих важливих висновків П'ятої доповіді Мужурядової групи експертів по зміні клімату

Як можна помітити підвищення температури на 0,85 градуса, оскільки це щось надзвичайно мале? Щодня температура змінюється набагато сильніше.

Дійсно, один градус – це щось абсолютно незначне для вуличного термометру. Але для середніх значень по всій мережі метеостанцій навіть десяті долі градуса – це цілком достовірна величина. Метеорологи не мають сумнівів, що середня глобальна температура приповерхневого шару повітря планети підвищилася саме на 0,85 градуса за Цельсієм, а не на 0,5 або 1.

Один градус для середньої по планеті температури – це вже немало. Близько 1000 року (коли вікінги відкрили Гренландію) було приблизно на 1 градус тепліше, порівняно з попередніми століттями та майбутнім «малим льодовиковим періодом». У XVI-XVIII століттях у Європі було значно холодніше, ніж у ранньому середньовіччі, або пізніше, у ХХ столітті. Звісно, тоді не вимірювали температуру, але її можливо оцінити за непрямими даними – ширині річних кілець у дерев, складу насіння та рослинного пилку, придонним відкладенням озер та т. п. Помітно, що й один градус відіграє роль, бо, як то кажуть, «якщо 36 та 6, то людина є здоровою, а якщо 37 та 6 – вже хворою».

Підготовлено на основі матеріалів: http://wwf.ru/about/what_we_do/climate/climate_skeptic/142

Невже людина вплинула на кругообіг вуглекислого газу (СО2) у атмосфері?

На перший погляд дійсно дивно, що людина вплинула на гігантський кругообіг вуглецю. З початку індустріальної епохи (з 1750 року) концентрація CO2 у атмосфері зросла на 40% до  391 ppm (частинок на мільйон) станом на 2011 рік, при цьому основне зростання припало на останні 30 років. З 1850 року, завдяки спалюванню викопного палива до атмосфери потрапило більше 300 млрд. тон вуглецю у вигляді вуглекислого газу. Також приблизно половина від цієї кількості поступила завдяки вирубуванню лісів та інших змін у землекористуванні.

Такої концентрації СО2 у атмосфері, яка є зараз, не було за останні 20 млн. років. Тобто, весь кругообіг вуглецю людина змінити, звісно, не здатна, бо це трильйони тон (лише у ґрунті та рослинному покриві міститься 3 трлн. тон), але змінити тонку та слабку ланку – атмосферу – їй вдалося.

Особливо важливою є роль океану. Він завершує кругообіг «атмосфера – рослинність – вугілля – спалювання – СО2 у атмосфері – океан – СаСО3 у морських організмах – дно океану». Зараз океан поглинає приблизно 30% СО2 антропогенного походження, більш ніж 50% накопичується в атмосфері, решта засвоюється біосферою. Від поглинання СО2 збільшується кислотність води, що є суттєвим для коралових рифів. До 2050 року кислотність може збільшитися приблизно на 0,4 рН, що у десятки разів швидше за її зміни у минулому (принаймні, за останні 20 млн. років). Тому морські організми мають дуже мало часу для адаптації.

Науковці досі не знають, що станеться з океаном, якщо концентрація СО2 у атмосфері зросте, скажімо, у 1,5 рази. Чи поглинатиме він більше або менше СО2 – це є найважливішим питанням для кліматичних досліджень XXI століття.
Підготовлено на основі матеріалів: http://wwf.ru/about/what_we_do/climate/climate_skeptic/156

Додаткова інформація:

Кругообіг вуглецю: LULUCF, 2000. Land-Use, Land-Use Change and Forestry. A Special Report of the IPCC. Cambridge Univ. Press: www.cambridge.org

Вплив збільшення СО2 на океан: Secretariat of the Convention on Biological Diversity. Scientific Synthesis of the Impacts of Ocean Acidification on Marine Biodiversity. Montreal, 2009, Technical Series No. 46, 61 pages: http://www.unep-wcmc.org

Усе навпаки: це саме температура впливає на СО2?

Судячи зі спостережень за арктичною кригою та донними відкладеннями океанів, протягом багатьох тисяч років не концентрація вуглекислого газу впливала на температуру, а навпаки: СО2 виділявся рослинністю при потеплінні. Тому можна зробити висновок, що це рослини створюють парниковий ефект!

Абсолютно вірно: у минулому спочатку змінювалася температура, після чого більш активно розвивалися наземна флора та фітопланктон, посилювався кругообіг СО2 у природі та, відповідно, парниковий ефект. Криві температури та концентрації вуглекислого газу й метану в атмосфері дуже схожі одна на одну, причому гази завжди дещо «відставали». Це дійсно добре видно з кернів льоду в Антарктиці – що глибше, тим старіше лід. Науковці пробурили шпарини до шарів віком 800 тисяч років та виявили, що усі ці роки теплі періоди змінювались холодними.

Усе починалося зі зміни орбіти й нахилу земної осі, що було викликано астрономічними причинами. Полярні широти отримували менше сонця, площа криги й снігу збільшувалась, біла поверхня Землі відбивала випромінювання й, відповідно, ставало ще холодніше. Наставав льодовиковий період. Згодом, через десятки тисяч років, усе повторювалося у зворотній послідовності. У такому часовому масштабі концентрацію СО2 у атмосфері визначала та буде визначати біосфера. Це постійний, але дуже повільний процес.

Але в останні десятиріччя ХХ століття на цей повільний процес накладається різке зростання рівня вуглекислого газу, викликане зовсім іншою причиною – його антропогенними викидами до атмосфери. Фактично ми нанесли різкий хімічний удар по атмосфері. Звісно, при цьому спочатку змінюється концентрація СО2 , і лише потім – температура.

Підготовлено на основі матеріалів: http://wwf.ru/about/what_we_do/climate/climate_skeptic/160

Чи правда, що парниковий ефект на 95% викликаний водяною парою?

Парниковий ефект є добре вивченим й дійсно в основному викликаний водяною парою. Але його теперішнє посилення зумовлене саме вуглекислим газом, метаном та низкою інших парникових газів. Без парникового ефекту середня температура приземного шару атмосфери планети була б -19°C, а з ним у середині ХІХ століття вона дорівнювала +13,7°C. Протягом останніх десятиріч різко зросла концентрація СО2 , метану та оксиду нітрогену в атмосфері. Їхній «внесок» до загального парникового ефекту став більш значним. З’явилися й інші парникові гази, синтезовані людиною – наприклад, перфторвуглеводні та гексафторид сірки. У перерахунку на 1 тону газу вони дають парниковий ефект у сотні й тисячі разів більший, ніж СО2 , але їхні викиди не є великими, хоча й швидко зростають.

Середня температура на планеті тепер складає вже не +13,7, а +14,5°C. Загалом, парниковий ефект посилився менш, ніж на 3%. Якщо вимірювати його в одиницях потоку енергії, то внесок людини також не є великим – близько 1%. Від Сонця надходить 340 Вт/м2, а посилення парникового ефекту через підвищення концентрації СО2 та інших газів становить менш, ніж 3 Вт/2.

Концентрація головного парникового газу Землі – водяної пари – загалом є постійною; науковці не пророкують її значних змін у майбутньому.

Підготовлено на основі матеріалів: http://wwf.ru/about/what_we_do/climate/climate_skeptic/162

Клімат Землі змінювався завжди й цього не слід боятися?

У палеокліматичній шкалі тисяч та мільйонів років клімат змінювався та буде змінюватись завжди. Науковці говорять про тектонічні причини – наприклад, про дрейф континентів (в масштабі десятків й сотень мільйонів років), про астрономічні фактори з періодами близько 100 та 40 тисяч років. Зараз мова про інше – про різке антропогенне посилення парникового ефекту. У шкалі тисяч років воно є вкрай малим, але для нас та наших дітей важливим є «тут і тепер».

Підготовлено на основі матеріалів: http://wwf.ru/about/what_we_do/climate/climate_skeptic/174

Чи можливо повернутися до колишнього «мирного» клімату?

ЗМІ годують нас «страшилками» про кліматичні катастрофи, але все це не набагато серйозніше, ніж голлівудські трилери.
Повернутися до клімату середини ХХ століття вже неможливо. СО2 вже дуже довго перебуває у атмосфері, й навіть за умови нульових антропогенних викидів його концентрація залишиться підвищеною. За тих або інших викидів СО2 та метану до кінця ХХІ століття зростання глобальної температури може скласти 2-6°C. Зміни «місцевих» температур при цьому сягають 10-15°C. Наскільки збільшиться кількість небезпечних погодних явищ – невідомо.

Зупинити антропогенний вплив на рівні 2°C – вкрай серйозне завдання, що вимагає двократного зниження викидів парникових газів до 2050 року. Але навіть це не врятує велику кількість екосистем, оскільки для них максимум – 1,5°C. Світове співтовариство вже визнало розумність встановлення такої мети, хоча її досягнення є вкрай складним.
Графіки зростання СО2 не викликають занепокоєння – на них бачимо монотонне зростання із синусом сезонних коливань. Якби амплітуда коливань зростала, це послугувало б сигналом про небезпечну зміну циклу вуглецю. Тим не менш, науковці говорять про загрозу втрати стійкості великих природних запасів СО2 або метану, накопичених у океані, тундрі, вічній мерзлоті або у вигляді метан-гідратів на морському шельфі.

Підготовлено на основі матеріалів: http://wwf.ru/about/what_we_do/climate/climate_skeptic/216

Яка різниця – потеплішає на 2 або на 3 градуси?

Чи настільки важливо закликати обмеження потепління двома градусами? Нехай собі буде ще на градус більше – це ж несуттєво.

На жаль, це зовсім немало, оскільки йдеться про усереднену температуру по всій Землі. На «місцях» 2°C можуть означати набагато більше: в Арктиці, на приклад, температура може підвищитися на 10-12°C. Для арктичних екосистем є дуже важливим, аби глобальна температура не підвищилася більш, ніж на 1,5°C, хоча досягнення цієї мети набагато складніше й дорожче.

Головна різниця між двома градусами й трьома або більше – це частота та тривалість посушливих періодів та охоплення ними величезних територій. За 2°C – лише 500 млн., а за 3°C – вже 3 млрд. людей, або третина майбутнього населення планети страждатимуть від нестачі води.

Інші можливі проблеми – розповсюдження «південних» хвороб, загроза голоду, затоплення узбережжя та ін. – за умови перетину межі у 2 або 3°C раптово не посиляться, але їхнє зростання також буде значним.

Підготовлено на основі матеріалів: http://wwf.ru/about/what_we_do/climate/climate_skeptic/222

За «проблемою клімату» приховані економічні інтереси Євросоюзу?

Євросоюз так наполягає на зниженні викидів, що за цим не можуть не бути прихованими його комерційні інтереси.
Проблема зміни клімату має чітке наукове обґрунтування і необхідність її вирішення не залежать від будь-чиїх комерційних інтересів. «Зелена» позиція європейців пояснюється, по-перше, більш високою екологічною культурою та суспільним розумінням проблеми. По-друге, збитками від зміни клімату, які щороку зазнає населення: хвилі спеки, потужні повені та шторми, загроза занепаду туризму у Південній Європі та ін.

Звісно, той чи інший варіант вирішення будь-якої проблеми завжди є економічно більш вигідним окремим країнам або компаніям. Слід чітко розділяти саму проблему – її наукове обґрунтування та заходи, які пропонується запровадити у тій чи іншій країні. Навіть абсолютна неефективність заходів та їхня комерційна упередженість не можуть свідчити про помилки у наукових дослідженнях.

Аналогію з Монреальським протоколом проводити не можна – надто різняться масштаб дій та кількість залучених компаній та країн. Дійсно, тоді, на початку 90-х років, ряд фірм, що виробляли замінники фреонів (озоноруйнуючих речовин), отримали великі переваги.

У випадку з парниковими газами ми маємо справу з енергетикою та енергоефективним обладнанням в цілому. Тут скоріше можна говорити про комерційну вигоду для виробників більш енергоефективного обладнання, нових, менш енергоємних технологій, енергозберігаючих вікон, ізоляційних матеріалів та ін. Проблема клімату автоматично стимулює розвиток інноваційних технологій та компаній-першопрохідців.

Підготовлено на основі матеріалів: http://wwf.ru/about/what_we_do/climate/climate_skeptic/290

Атомна енергетика, відновлювальні джерела енергії чи вугілля?

Дехто вважає, що атомна енергетика не спричиняє викидів СО2, а вугілля, використанням нових технологій, також може спалюватися без викидів. То чи варто розвивати відновлювані джерела енергії (ВДЕ)?

Дійсно, низка країн вирішили збудувати додаткові АЕС, але причиною цього стало скоріше прагнення незалежності від постачальників газу та вугілля, а не зниження викидів. Тим більше, що з урахуванням видобутку сировини, будівництва електростанцій та утилізації відходів, АЕС не є дешевими, а їхні викиди зовсім не є нульовими. Зауважимо, тут не йдеться про термоядерну енергетику ХХІ століття. На перший погляд, дуже привабливими є реактори-розмножувачі, але їх лише починають використовувати, й вони значно дорожчі за інші шляхи розвитку енергетики. Детальний економічний розрахунок, який виконано Міжнародною енергетичною агенцією (зовсім не «зеленою» інституцією), демонструє, що у найближчі десятиріччя об’сяг виробництва атомної енергії зросте приблизно вдвічі. Однак до 2050 року це дозволить знизити викиди парникових газів лише на 6-10%. Головний внесок у 50%-е зниження викидів до середини століття має належати заходам з енергозбереження та енергоефективності та відновлюваній енергетиці.

Підготовлено на основі матеріалів: http://wwf.ru/about/what_we_do/climate/climate_skeptic/320

Що таке теорія глобального похолодання?

Дуже часто в російськомовних джерелах інформації з’являються новини Пулковської астрономічної обсерваторії про те, що на планету Земля чекає не глобальне потепління, а глобальне похолодання. Пояснення вченого Хабибулло Абдусаматова таке: існує двостолітній цикл інтенсивності сонячного випромінювання, що спричиняє циклічні зміни клімату. За розрахунками вченого, до середини століття відбудеться значне похолодання на планеті. Процес похолодання вже нібито почався та підтверджується зафіксованим зниженням температури у верхніх шарах океану. Ґрунтуючись на власному дослідженні, вчений заявляє, що саме активність сонця є основним чинником зміни клімату, а не збільшення кількості парникових газів в атмосфері.

Сонце, подібно до інших природних чинників, дійсно впливає на клімат і світова спільнота вчених не відкидає жодний з таких природних факторів. За останнім звітом Міжнародної групи вчених зі зміни клімату (2013 р.), збільшення інтенсивності сонячного випромінювання збільшує потепління на Землі, але цей фактор впливу складає лише 1/46(!) частину у порівнянні з сукупним впливом діяльності людини. Відповідно, зміна сонячного випромінення не може бути основним чинником зміни клімату.

Офіційних фактів про ніби-то зафіксовані зниження температури верхніх шарів океану немає. Натомість, міжнародна група вчених ООН та Світової метеорологічної організації надають такі факти (IPCC, 2013):

  • Спостереження з 1961 року показують, що збільшення середньої температури океану відбувається аж до глибини в 3000 м.
  • Океан поглинає близько 80% додаткового тепла в кліматичній системі. Нагріваючись, вода розширюється, що сприяє підвищенню рівня світового океану і таненню льодовиків.
  • Зафіксоване збільшення кількості та інтенсивності ураганів та тропічних циклонів, пов’язане зі збільшенням поверхневої температури тропічних морів.

Рамкова конвенція зі зміни клімату була прийнята ще у 1994, Кіотський протокол набув чинності у 2004 і основною метою цих угод є саме стабілізація концентрації парникових газів на такому рівні, який би попередив небезпечний вплив діяльності людини на кліматичну систему. За останні 15 років дослідження клімату стали набагато досконалішими, головний висновок яких полягає в тому, що для попередження глобальної катастрофи необхідно негайно знижувати викиди парникових газів.

Висновки окремих вчених країн-експортерів нафти та газу (напр. Росії) щодо заперечення проблеми зміни клімату траплялися, коли питання ратифікації Кіотського протоколу було актуальним. Такі висновки навіть зараз з’являються у США, які не приєдналися до Кіотського протоколу (The Guardian: Буш пытался подкупить экологов). Таку інформацію потрібно аналізувати та робити вірні висновки.

Що таке теорія глобального затемнення?

Глобальне затемнення – це ефект, що спричиняється забрудненням атмосфери різноманітними частинками та аерозолями, внаслідок промислового виробництва. Як наслідок, кількість сонячнячних променів, що досягає поверхні Землі, знижується і остання нагрівається менше. Таким чином, глобальне затемнення частково компенсує глобальне потепління. Водночас, вугільний пил, осідаючи на снігу, знижує віддзеркалення сонячних променів взимку, посилюючи потепління.

Загалом, ефект глобального затемнення знижує ефект глобального потепління приблизно на чверть. Але збільшення викидів забруднюючих речовин не може розглядатися як вирішення проблеми глобального потепління, оскільки спричиняє низку інших проблем для населення, таких, як захворювання, безпліддя та скорочення життя. Так, за статистикою, внаслідок забруднення однієї Криворізької ТЕС кожного року помирає близько 1300 чол.(http://www.acidrain.org/pages/publications/reports/APC19SE.pdf).

Якщо у Вас є питання, яке не вказано в цьому списку, відправте нам повідомлення і ми надамо кваліфіковану відповідь науковців.

Які будуть наслідки зміни клімату для України?

Грунтуючись на висновках вчених Українського Гідрометеорологічного Інституту НАН України про глобальні та регіональні наслідки зміни клімату, можна зробити висновки, що Україні так само загрожують збільшення кількості стихійних лих, зростання повеней у Карпатах, перетворення степів південного регіону на пустелі, затоплення прибережних частин та гостра нестача питної води в центральних та східних регіонах.

Крім того, Україна – не ізольована у світі держава. Зміни клімату означатимуть масову імміграцію з південних країн, де умови життя стануть нестерпними. Нам слід чекати і таких «небажаних гостей», як малярія та інші інфекційні захворювання.

Що важливіше для України: покращувати економіку чи боротися зі зміною клімату?

Насправді для України боротьба зі зміною клімату співпадає з покращенням економіки та посиленням конкурентоспроможності:

1. Енергозбереження та розвиток альтернативних джерел енергії допоможуть знизити залежність від імпортованих енергоресурсів та сприятимуть зниженню викидів інших забруднюючих речовин, що викидаються внаслідок спалювання викопного палива. За статистикою Міжнародного енергетичного агентства, Україна має одну з найбільших енергоємних економік у світі (за кількістю затраченої енергії на вироблення одиниці ВВП).

2. Ратифікувавши Кіотський Протокол Україна отримала можливості залучення додаткових коштів на виконання проектів зі зниження викидів парникових газів. Державні, комунальні та приватні підприємства можуть отримати часткове фінансування на модернізацію своїх підприємств за рахунок продажу майбутніх знижень викидів парникових газів за механізмом спільного впровадження.

3. Україна підписала Рамкову Конвенцію ООН зі зміни клімату і ратифікувала Кіотський протокол. Цим вона взяла на себе певні зобов’язання на впровадження політики зниження викидів парникових газів. Україна входить до двадцятки найбільших забруднювачів планети викидами СО2 і тому також несе відповідальність за наслідки глобальної зміни клімату.

Що таке Кіотський протокол?

Кіотський протокол є міжнародною угодою до Рамкової конвенції ООН і встановлює обов’язки на зниження викидів парникових газів для розвинених країн та країн з перехідною економікою (країни Додатку 1). В сукупності за протоколом усі країни Додатку 1 повинні знизити викиди парникових газів на 5% від рівня викидів в 1990р. в період 2008-2012 рр.

Що таке гнучкі механізми Кіотського протоколу?

Країни, що взяли на себе зобов’язання на зниження можуть досягнути їх шляхом впровадження заходів в своїх країнах. Додатково вони можуть виконувати проекти в інших країнах, зараховуючи зниження викидів парникових газів собі. Парникові гази носять глобальний негативний характер, тому не має значення де саме відбулися зниження.

Такі проекти називаються «механізмом чистого розвитку», якщо вони виконуються в країнах, що розвиваються та «спільного впровадження», якщо виконуються в інших країнах, що також взяли зобов’язання на зниження викидів за Кіотським протоколом. Такі проекти є економічно вигідними обом країнам: підприємства, що приймають проекти отримують часткове фінансування за рахунок продажу знижень викидів, а країни/підприємства, що купляють, мають економічну вигоду, бо на досягнення ще більшої енергоефективності на їх підприємствах потрібно докласти більших фінансових затрат.

Третім гнучким механізмом є міжнародна торгівля квотами. Якщо країна перевиконала свої зобов’язання за Кіотським протоколом і досягла більшого зниження викидів, то вона може продати їх іншій країні. В реальності, країни що мають квоти (найбільше у Росії, України, Білорусі, Польщі, Румунії) досягли їх не за рахунок цілеспрямованої політики урядів, а за рахунок спаду та реструктуризації економіки після 1990 року. Такі квоти ще називають «гарячим повітрям». Громадські організації виступають проти продажу «гарячого повітря», тому що на глобальному рівні це не призведе до додаткового зниження викидів парникових газів.

Перший період Кіотського протоколу закінчився. Що далі?

Наприкінці 2012 року країни прийняли другий період Кіотського протоколу, який триватиме до 2020 року. Правила для участі країн в другому періоді Кіотського протоколу визначаються «Поправкою до Кіотського протоколу згідно пункту 9 статті 3».

Скорочувати викиди парникових газів та боротися зі змінами клімату у другому періоді Кіотського протоколу зобов’язалися 37 промислово розвинених країн. Їх сумарні зобов’язання по скороченню викидів парникових газів становлять 18% від рівня викидів 1990 року цих країн або ж 3% скорочення глобальних викидів.

Яка роль України в вирішенні глобальної проблеми?

Україна ратифікувала Кіотський протокол у 2004 році із зобов’язанням не перевищити до 2012 року обсягу викидів, що мала в 1990р. Реальні викиди на 2004 становили лише 45% від обсягу 1990р.

Протягом першого періоду Кіотського протоколу Україна активно використовувала гнучкі механізми: реалізовувала проекти Спільного впровадження та торгувала квотами.

На міжнародних переговорах з питань зміни клімату 2012 року Україна погодилася брати участь в другому періоді Кіотського протоколу, але й досі не ратифікувала поправку до нього на державному рівні.

Що таке гнучкі механізми Кіотського протоколу?

Країни, що взяли на себе зобов’язання на зниження можуть досягнути їх шляхом впровадження заходів в своїх країнах. Додатково вони можуть виконувати проекти в інших країнах, зараховуючи зниження викидів парникових газів собі. Парникові гази носять глобальний негативний характер, тому не має значення де саме відбулися зниження.

Такі проекти називаються «механізмом чистого розвитку», якщо вони виконуються в країнах, що розвиваються та «спільного впровадження», якщо виконуються в інших країнах, що також взяли зобов’язання на зниження викідів за Кіотським протоколом. Такі проекти є економічно вигідними обом країнам: підприємства, що приймають проекти отримують часткове фінансування за рахунок продажу знижень викидів, а країни/підприємства, що купляють мають економічну вигоду, бо на досягнення ще більшої енергоефективності на їх підприємствах потрібно докласти більших фінансових затрат.

Третім гнучким механізмом є міжнародна торгівля квотами. Якщо країна перевиконала свої зобов’язання за Кіотським протоколом і досягла більшого зниження викидів, то вона може продати їх іншій країні. В реальності, країни що мають квоти (набільше у Росії, України, Білорусі, Польщі, Румунії) досягли їх не за рахунок цілеспрямованої політики урядів, а за рахунок спаду та реструктуризації економіки після 1990 року. Такі квоти ще називають «гарячим повітрям». Громадські організації виступають проти продажу «гарячого повітря», тому що на глобальному рівні це не призведе до додаткового зниження викидів парникових газів.

Як працювали гнучкі механізми в Україні?

Проекти спільного впровадження, як один з гнучких механізмів Кіотського протоколу, активно реалізовувалися в Україні з 2008 по 2012 рік. За час першого періоду Кіотського протоколу було реалізовано 276 проектів, випущено більше 431 млн.т. СО2-екв. одиниць скорочення викидів та залучено інвестицій на 920 млн. євро (для порівняння у 2011 році загальні викиди СО2 в Україні становили 401 млн. тонн СО2). Серед проектів були такі: утилізація шахтного метану, комбіноване виробництво тепла та електроенергії, енергозбереження, збір метану з полігонів твердих побутових відходів, зміна технології виробництва цементу, відновлення систем теплопостачання тощо.

Реалізація проектів Спільного впровадження у першому періоді регулювалася відповідними механізмами. Для того, щоб механізм Спільного впровадження продовжував діяти у другому періоді Кіотського протоколу необхідно узгодити нові правила для його роботи. Очікується, що нові вимоги до впровадження цього механізму будуть представлені вже на найближчій Конференції зі зміни клімату у Варшаві наприкінці 2013 року.

Але не усі проекти спільного впровадження відповідають усім необхідним критеріям додатковості. НЕЦУ в 2012 році підготувало проблеми про реалізацію проектів і запропонувало рекомендації по зміні правил до механізму (https://ucn.org.ua/?p=1980)

Як реалізовувався в Україні механізм міжнародної торгівлі квотами?

З 2009 по 2012 рік в рамках Кіотського протоколу Україна змогла продати квот на викиди парникових газів на 470 млн. євро. Найбільшим покупцем українських квот стала Японія. Для використання отриманих коштів була створена Схема зелених інвестицій, а головним координуючим органом було назначено Державне агентство екологічних інвестицій.

Україна запланувала витратити 380 млн. євро на скорочення викидів парникових газів і отримати 120 тис. тон СО2 скорочень. Це становить частку близько 0,03% від загального обсягу викидів парникових газів в Україні. Для порівняння, в Чехії на проекти енергоефективності в житловому секторі державою було виділено близько 1 млрд. євро, що дозволило отримати 1 млн. тон скорочення викидів СО2.

Головними проблемами механізму міжнародної торгівлі квотами є відсутність жодних правил на рівні Кіотського протоколу щодо звітування та прозорості використання коштів, а тим паче їх цільового витрачання. Правила диктуються покупцем квот, тому що це кошти платників податків, які не хочеться і не дозволено витрачати безвідповідально.

В угоді з Японією було прописано, що кошти можуть бути використані тільки на проекти, які спрямовані на зменшення викидів парникових газів. Хоча процес обрання проектів за схемою зелених інвестицій повинен бути прозорий, на низку запитів від екологічних організацій, на які проекти пішли кошти і які плануються скорочення викидів отримується неодноразово було отримано відповідь «конфіденційна інформація». Сам процес прийняття державних процедур розподілу коштів проходив непрозоро, низка постанов ніколи не була оприлюдненою.

Детальніше про роботи Схеми Зелених Інвестицій можна почитати в звіті Національного екологічного центру України «Огляд використання коштів, отриманих у рамках міжнародної торгівлі квотами в Україні» можна знайти за посиланням:
https://ucn.org.ua/wp-content/uploads/2013/02/analysis-of-GIS-in-Ukraine_2012_ukr.pdf.

Чи може Україна й надалі торгувати квотами?

Торгувати квотами на викиди парникових газів до 2020 року з першого або з другого періоду Кіотського протоколу країни зможуть. Однак, поправкою до Кіотського протоколу вводяться обмеження для країн-покупців. В разі потреби, країни зможуть купити не більше 2% від власної кількості установлених одиниць (ОВК) першого періоду. Однак, не зважаючи на це, Австралія, Монако, Ліхтенштейн, Європейський Союз, Норвегія, Швейцарія, Японія задекларували свою позицію про відмову від покупки невикористаних дозволів на викиди парникових газів з першого періоду Кіотського протоколу.

Чи можна вважати Кіотський протокол ефективною угодою, тоді як найбільші забруднювачі його не ратифікували?

Так. Кіотський протокол є єдиною міжнародною угодою, що змушує країни вкладати кошти в політику та заходи зниження викидів парникових газів. За допомогою гнучких механізмів (чистий розвиток та спільне впровадження) було зареєстровано проектів з обсягом знижень викидів парникових газів більше ніж на 1 мільярд тон СО2.

– Незважаючи на відсутність міжнародних зобов’язань і Індія, і Китай, і Бразилія активно впроваджують заходи з енергоефективності, розвивають відновлювані джерела енергії. Більше того, хоча, сукупно їх викиди є значними і продовжують швидко зростати, в перерахунку на 1 людину – викиди в цих країнах мізерні і багато людей не мають доступу до базових потреб: електроенергії, очищеної води, тощо.

– Адміністрація Буша не ратифікувала Кіотський протокол не тому, що ставила під питання наукові докази про вплив людини на клімат, а тому що це створить нерівні умови для підприємств США та великих країн що розвиваються (Китай, Індія). В той самий час, деякі штати та міста беруть власну ініціативу на зниження викидів парникових газів і є сподівання, що з перевиборами в США зміниться і відношення до протоколу. З приходом нового президента та зміни політики США може стати учасником нової угоди, що буде підписана у Копенгагені у 2009 році.

На Кіотському протоколі заробляли гроші?

Кіотський протокол просто перетворився на механізм для отримання прибутків від торгівлі квотами – чим не бізнес на екології?

У 1997 році, коли готувався Кіотський протокол, завданням було просто розпочати щось робити. Поставлена тоді мета 5%-го зниження викидів парникових газів розвиненими країнами в цілому виконується., але має вельми скромний ефект. Однак, домовитись про більше тоді було нереальним, бо рівень знань та усвідомлення проблеми були зовсім інакшими. У країн Східної Європи після важких 1990-х виявився величезний резерв квот, які хотілося перетворити на гроші. В принципі торгівля квотами на викиди парникових газів екологічно можлива, бо вони не є шкідливими для здоров’я речовинами. Більшість заходів зі зниження викидів є корисними, вони економлять енергію та тепло, сприяють створенню новітніх технологій та т. п. Але прагнення збагачення далося взнаки: багато «кіотських» проектів виявилися досить суперечливими з екологічного та соціального аспектів. Саме це й спричинило негативне сприйняття «Кіото». Але протокол зробив набагато більше, ніж 3-4 тисячі проектів та декілька невеликих угод з продажу квот – він підняв весь кліматичний рух на новий рівень.

Мільярди доларів було виділено на кліматичну науку та освіту. У Європі, Японії, багатьох штатах США та Австралії проводиться велика кількість заходів, зокрема, й з ринкового врегулювання викидів – торгівлі.

Підготовлено на основі матеріалів: http://wwf.ru/about/what_we_do/climate/climate_skeptic/324

Світові лідери ні про що не можуть домовитися, науковці їх не переконали?

На Конференціях ООН з проблеми зміни клімату, ніхто, крім ЗМІ та окремих скептиків, не ставить під сумнів кліматичну науку. Світові лідери мають єдину думку, що клімат змінюється завдяки людині й потрібно знизити викиди таким чином, аби глобальна температура не піднялася більш, ніж на 2°C. Винятком були країни зі ще більш радикальними вимогами: не 2, а 1,5°C. Але вдалими останні конференції назвати складно – система ООН демонструє свою нездатність підготувати принципово нову угоду. На відміну від Кіотського протоколу вона має бути спрямованою на досягнення глобальної мети – двократного зниження викидів до середини століття, яку важко вирішити без вирішального внеску Китаю та інших країн, що розвиваються. А для зниження викидів у цих країнах потрібні великі кошти, так само, як і для адаптації до нових кліматичних умов.

У цьому напрямку було зроблено важливий крок. Близько 30 лідерів усіх найбільших країн склали політичний документ – «Копенгагенську домовленість», у якій містяться нові принципові положення: викиди зменшують всі країни, а не лише розвинені, але на це та на адаптацію останні виділяють великі кошти; загальними зусиллями припиняється вирубування тропічних лісів. Йдеться про суму, яка зросте до 100 млрд. доларів на рік у 2020 році. Поки що це переважно внески Японії, ЄС та США, але у подальшому кількість країн, які виділятимуть кошти, збільшуватиметься.

Підготовлено на основі матеріалів: http://wwf.ru/about/what_we_do/climate/climate_skeptic/328

Що відбуватиметься по завершенню другого періоду Кіотського протоколу?

З 2012 року в Катарі країни розпочали обговорення нової кліматичної угоди, яка буде діяти по закінченню Кіотського протоколу, тобто після 2020 року. Очікується, що нова угода буде укладена таким чином, що зобов’язуватиме всі країни скорочувати викиди парникових газів. Текст обіцяють підготувати до кінця 2015 року.

Яку офіційну мету зі скорочення парникових газів встановила Україна на другий період Кіотського протоколу?

В тексті проекту офіційної позиції України на міжнародні кліматичні переговори прописано зобов’язання щодо такого рівня викидів парникових газів, який на період до 2020 року не перевищуватиме 80% від рівня базового 1990 року.

Що насправді означає мета України зі скорочення викидів парникових газів?

Базовим роком у Кіотському протоколі є 1990 рік, від якого відштовхуються у розрахунках всі країни. В 90ті роки в України відбувся різкий спад розвитку економіки, що призвело до зменшення викидів парникових газів.

На сьогодні викиди в Україні складають лише 43% від рівня 1990 року, що сталося внаслідок спаду виробництва та реструктуризації економіки.

Офіційна мета скоротити викиди на 20% до 2020 року фактично означатиме ріст викидів парникових газів на понад 70% від сьогоднішнього рівня. З цього слідує, що Україна планує тільки нарощувати викиди парникових газів, в той час як інші країни докладають зусиль з їх скорочення. Така позиція України на міжнародних переговорах ніяк не обґрунтована урядом.

Що пропонують уряду громадські екологічні організації?

Українські неурядові екологічні організації пропонують, щоб Україна взяла мету стабілізувати викиди парникових газів на рівні 2008-2010 року до 2020 року з їх подальшим скороченням. Таке зобов’язання означає зниження викидів парникових газів в Україні принаймні на 58% від рівня 1990 року до 2020. Для України така мета є технічно та економічно доцільною і абсолютно виправданою, вважаючи на значний потенціал енергозбереження та доступу України до сучасних механізмів Кіотського протоколу .

За більш детальною інформацією звертайтесь до:

Сторчило Марії
Координатор програми зі зміни клімату
Національний екологічний центр України
storchilo at necu.org.ua
www.climategroup.org.ua
www.necu.org.ua

або

Ірина Ставчук
Координатор програми зі зміни клімату
Національний екологічний центр України
irina.stavchuk at necu.org.ua
www.climategroup.org.ua
www.necu.org.ua

Додаткова інформація:

Доповіді Міжурядової групи експертів зі зміни клімату
http://www.ipcc.ch/publications_and_data/publications_and_data_reports.shtml#.Ujma0H-ynYw

Дані зі зміни клімату на сайті Всесвітньої метеорологічної організації: www.wmo.int;

Програма ООН з охорони навколишнього природного середовища: http://www.unep.org/climatechange/;

Український гідрометеорологічний центр: http://meteo.gov.ua/ua/33345/climate/climate/

Кліматологи про проблему зміни клімату: www.realclimate.org